Якою має бути справжня любов? Як зустріти і розпізнати ту людину? Про це з нами роздумує диякон Дмитро Романко, координатор руху «Справжня любов чекає» Львівської архиєпархії УГКЦ
Сучасний світ звідусіль «кричить» нам про комфорт, пропагує щонайрізноманітніші способи отримати і утримувати задоволення. Як в таких умовах відстоювати справжність любові? Як відрізнити любов від невгамованої чуттєвості? Чи є якісь поради, а чи дієві способи?
Це і складно, і просто. Бог нам дав найкращий інструмент для розрізнення – наше серце. Водночас в сучасному світі дуже складно зберегти це серце чутливим до любові, чистим. Нечистота насправді не обов’язково є конкретним вчинком, часто вона подібна до марення: вчимось думати і оцінювати шаблонами, які нічого спільного із справжнім життям та любов’ю не мають.
А серцю, яке настільки чутливо і геніально створене, дуже потрібна саме чистота, щоб змогти розгледіти небезпеки і шанси цього світу.
Щоб зрозуміти, чи це та людина, чи не та, слід розуміти, чи є ми тими людьми або не тими. Насамперед треба намагатись стати людиною, яка здатна любити і дбати про іншого. Але ні в якому разі стосунки не слід будувати, бо час. Себе треба будувати, про своє серце дбати, щоб мати чим ділитись з Іншим, з чого черпати сил для створення справжніх стосунків.
Неправильно концентруватись на пошуку, але на тому, наскільки ми є готові до зустрічі, чи є такими, якими би хотіли бути, щоб подарувати це іншій людині; чи дійсно підготували себе як подарунок для тої людини без хиб, без зіпсуття, що це дійсно те, на що та, інша, людина заслуговує.
День святого Валентина – свято чи комерційний проект? Ваша думка з цього приводу.
Те, що воно є, мусимо прийняти. Таке святкування відбувається. Однак кохання заслуговує на те, щоб про нього говорили і решту 365 днів. Водночас свято заохочує до переосмислення сутності любові. Якщо молодь вирішує святкувати, то нехай святкує – тут нема нічого страшного. Але важливо, щоб ми святкували справжню любов, щоб дійсно в цей день, коли людина каже: «Я тебе кохаю» (хлопець каже дівчині, дівчина – хлопцеві), щоб це було сказано щиро, з усвідомленням, чим насправді є кохання. Слова про кохання є занадто важливими, щоб їх легковажно знецінювати. Святкування, якщо воно є, має бути святом справжньої любові; це має бути свято, де немає непристойностей, де немає викривлення поняття «любов», де є справжній погляд.
Найголовніше ж, думаю, любов виражати не так подарунками, поцілунками, але рішучою, повсякденною, інколи малою, непомітною, але цілеспрямованою працею для щастя і добра один одного на спільному шляху.
Що б Ви хотіли побажати нашим читачам – українській молоді?
Прагну, аби всі, і кожен зокрема, пам’ятали про те, що заслуговуємо справжнього кохання і добрих відносин. Маємо одне життя, в якому не слід марнувати ані найменшої нагоди, дарованої Богом.
Але працюймо над собою, над стосунками, бо якщо хтось і здатний зробити нас щасливими, то тільки ми самі; і якщо хтось здатний зруйнувати стосунки, то тільки ми самі.
Говорімо «кохаю» часто, але тільки тоді, коли це неухильна правда Любові.
Розмовляла Ірина Кисилевич
Фото: mygazeta.com, asunow taringa
