“Просто треба було зробити щось добре”: розмова із автором проекту “Добрі фото Львів” Сергієм Талочком

Читай також

  • Таємниця миру та умова прогресу. Прощання Івана Павла ІІ з Україною
  • “Щоб усі були одно”. Таємниця Церкви, яку бажав Христос
  • Я довго очікував цього візиту. Двадцять років тому в Україну приїхав Іван Павло ІІ
        • “Просто треба було зробити щось добре”: розмова із автором проекту “Добрі фото Львів” Сергієм Талочком

          Рік тому на вулицях Львова з’явився дивний фотограф. З камерою у руках він щодня пропонував перехожим  зробити фото. Просто так. Безкоштовно. Так з’являлися перші портрети, люди отримували їх особисто, переглядали у соцмережах – розпочалось життя проекту “Добрі фото Львів”. Понад десять тисяч  “добрих фото”  зібрано за цей рік. І поки залишились лише останні штрихи до експозиції, ДивенСвіт запросив Сергія Талочка на розмову. Про те, як Добре фото може змінити світ читайте далі.

          Напередодні виставки, результату вашої річної праці, хочеться банально запитати: а як все починалося? Звідки така назва, чому саме «Добрі фото»?

          Все починалось просто: треба було зробити щось добре, щось позитивне. В Україні зараз не дуже багато чогось позитивного, такий собі дисбаланс добра і зла. Тому просто необхідно робити комусь щось добре. Є люди, які роблять це.

          12239567_589950801152808_2542584816149750501_n

          Для втілення своєї ідеї Ви звертались за допомогою?

          Це особиста ініціатива, жодної допомоги я не отримував.

          Тоді як же фінансова складова?

          Мої гроші, кілька людей, які кредитували без відсотків, кілька друзів. Великих спонсорів цього проекту не було.

          Ви уродженець Нікополя, а до Львова переїхали уже з ідеєю проекту, чи вона зародилась тут?

          Переїздив я уже із творчим задумом. Уже другий рік живу у Львові.

          11781834_821504851296662_1382269624827756166_n

          Чи відчувається Вам якась різниця, наприклад ментальна, між людьми рідного східного Нікополя і західного Львова?

          Звичайно є. Захід, як на мене, не такий відкритий, більш традиційний. На сході швидше сприймають зміни. Переїхавши до Львова, я, як митець, не відчув якоїсь чужості, зате добре відчув різницю між тим, як у Львові бути туристом, а як мешканцем міста.

          Повертаючись до проекту, що запам’яталось найбільше, найемоційніші випадки?

          Такі випадки були щодня під час проекту. Щоб зробити таких 10 тисяч фото, через мене пройшло близько півмільйона людей. Це змінює людей, добре фото може щось змінити. Це змінило мене, бо коли ти робиш чогось доброго 10 тисяч, то це змінює.

          11054280_821220221325125_7593325598106241974_n

          Одного разу Ви сказали: «Якщо людина не має портрету, то хто її пам’ятатиме?».  Ця фраза просто вражає.

          Бо так і є. Якщо у людини немає пристойного портрету за життя, то якою б гарною чи негарною вона не була – про неї забудуть, лиш-но пройде десять-двадцять років.

          А як фото прийшло у Ваше життя, як Ви вирішили присвятити себе цьому?

          Фотографією я займаюся давно, ще з часів Радянського союзу. Потім багато чого було у житті, але у тридцять років, спробувавши все, я повернувся до фотографування. Це моя основна діяльність.

          11822622_821218947991919_9103703758097713539_n

          Проект «Добрі фото»  – це лише частина вашої діяльності, до того ж абсолютно волонтерська.

          Ну – це рік мого життя. На все інше просто не вистачало часу. Тому доходів майже немає, лише борги (усміхається).

          Чи допоміг Вам проект глибше пізнати Бога?

          Фотографія – це вже божественний дар. Що таке фото – це світло і тінь, створені Творцем. А вже від нього через мої руки твориться фото. Як я полюбляю казати, в мене є «божественний палець» (показує свого великого пальця і усміхається)  і не в камері справа, а саме у ньому.

          12274222_589263224554899_4133167526701467046_n

          Ви відчуваєте себе співтворцем, коли фотографуєте?

          Я не творю, я так бачу світ. Це навіть не відчуття, це спосіб мого життя.

          Чи доводилось Вам бачити зміни в тих людях, яким Ви пропонували зробити портрет, як вони реагували на цю пропозицію?

          Людей дуже лякають такі пропозиції: як, чому безкоштовно, що мені з цього буде. А мені з цього – проект, просто історичний проект за обсягом, обличчя українців. Буде зроблено 88 панелей, це більше ста метрів фото. Цю виставку одна людина може переглядати декілька разів, щоразу по-іншому. Вона буде вічна.

          Чи плануєте виставляти свої фото за кордоном?

          Так, планую. Головне тут – знайти спонсорів. На жаль, у нас немає культури меценатства. Власники корпорацій, до яких я звертався, здебільшого не усвідомлюють цінності мистецького проекту, тому й не підтримують його.

          11696026_597517550389942_4128402845936185517_n

          Напередодні виставки які сподівання, ретроспективний погляд?

          Ще дві доби до виставки – фотографії ще не надруковані. Тому найголовніше – щоби все сталося. Завдяки меру маємо приміщення, і це дуже добре, у центрі міста виставку зможе відвідати велика кількість людей.

          Чи відчуваєте Ви по-особливому присутність Бога тоді, коли втілюєте такі проекти?

          Те, що відбулося за минулий рік, за людською логікою – нереально. Ми працюємо, а в Бога можливе все.

          11822599_821504864629994_4586465358769188370_n

          Якими порадами Ви б поділилися із фотографами-початківцями?

          Вчитися, розвиватися. Професійна фотографія мало кому потрібна, немає культури споживання. Тому я не дуже рекомендую ставати професійним фотографом – це одна із найскладніших та найменш прибуткових професій.

          Що Ви побажаєте читачам ДивенСвіту?

          Вірити. Все стається, все можливо! Потрібна віра у  добрі справи – і все здійсниться.

          Нагадаємо, що сьогодні, 15 жовтня, відбудеться відкриття Виставки фотопроекту Добрі фото Львів

          Розмовляла Тетяна Трачук

          Фото: facebook

           

           

           

           

           

          Читай також

        • Таємниця миру та умова прогресу. Прощання Івана Павла ІІ з Україною
        • “Щоб усі були одно”. Таємниця Церкви, яку бажав Христос
        • Я довго очікував цього візиту. Двадцять років тому в Україну приїхав Іван Павло ІІ
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.

               

              Про автора

              Учасник команди ДивенСвіт:)