Інтерв’ю на Громадській хвилі про ролі Церкви в Україні з магістром богослов’я та громадським діячем Андрієм Андрушківим, який провів виступ «Євангеліє для гопників».
— Василь Шандро: Дещо провокативна назва, вона вами була обрана?
— Андрій Андрушків: Так, я вже давно переймаюся ідеєю прочитати Біблію по-іншому. Я — греко-католик, і ми маємо стандартний вигляд греко-католицької родини, як побожної, яка виходить з Домініканського собору. Всі чемні, причесані, гарні. І маємо стандартну теологію, проповідь до цієї родини. Але є багато людей, які живуть в інший спосіб, у «спальних районах», і не дуже добре, можливо, освічені, мають інші потреби. Тобто є ще частина людей, які можливо, могли б щось мати від Церкви і щось їй дати. І над цим треба працювати. Є поле, яке я для себе називаю «територією гопників» або «спальні райони» зі своєю специфічною мовою і способом життя.
До церкви ходять молоді люди, з вибритими скронями, з підкоченими джинсами. Не можна говорити, що до церкви ходять лише люди, подібні до Льва Толстого.
До церкви ходять молоді люди, з вибритими скронями, з підкоченими джинсами.
І я завжди думав, чи є проповідь в церкві для них? Чи є вона тією мовою, яка буде зрозуміла для них?
— В. Ш.: Що ви пропонуєте?
— Є мої роздуми, про які я готовий говорити зі священиками, пасторами, вірними, бізнесменами і політиками. Будь-яка Церква повинна оглянутися, що робиться навколо, працювати в контексті історичної дійсності, яка є: в нас є війна, купа поранених, осиротілих дітей, в нас є корупція, яка виїдає нашу країну, децентралізація, від якої залежить, чи буде життя добрим в маленьких громадах, містах і селах. І священик, який має авторитет, може зібрати людей і проговорити з ними дальші дії та рішення, які вплинуть на благоустрій громади.
Не треба священикам працювати на позагробне життя у вічності, треба допомагати вірянам жити краще вже зараз. Церква могла би це робити, особливо на низовому рівні.
Я пропоную проповідь Церкви робити в доступний спосіб
— В. Ш.: А хіба вона цього зараз не робить? Згадаємо хоча б священиків з Майдану.
— В Сполучених Штатах на телебаченні є найдорожчий час в рекламі — це супербол, реклама 15-ти хвилин, це найдорожчий рекламний час в світі. І тому ті, хто його купують, намагаються якнайкраще зробити рекламний ролик, щоб він запам’ятався людям.
Проповідь на Великодню службу — це теж такий собі рекламний ролик, тому що найбільше людей її слухають. І тут ми маємо 15 хвилин тексту, який дуже мало співвідноситься з теперішньою дійсністю. І ініціатива має йти не тільки від місцевих священиків, — єпископи, митрополити, патріархи теж мають давати сигнал своїй Церкві, що пора жити по-іншому.
— В. Ш.: Чи не буде суперечити самій релігії текстове спрощення?
— Насправді, є сучасне використовування інструментів, а є паплюження своєї місії. Провідники церкви мають розуміти і те, і те. Зрозуміло, що не можна робити шоу з щоденної літургії, але користуватися тими комунікаційними інструментами можна, чому ні? Зараз ніхто не читає великих текстів, вони мають бути з інфографікою.
Тобто я пропоную проповідь Церкви робити в доступний спосіб. Якщо у людини є бажання читати великі тексти, вона має мати можливість знайти їх. Але якщо людина звикла читати Твіттер, то вона має і там мати на кого підписатися, щоб розуміти позицію Церкви сьогодні.
Якщо людина звикла читати Твіттер, то вона має і там мати на кого підписатися, щоб розуміти позицію церкви сьогодні
— Євген Павлюковський: Чи не призведе це до якоїсь екзистенціальної кризи в Церкві, якщо дуже захопитися сучасним явищами? Чи не втратися основний зміст проповідей, якщо їх подавати дуже коротко?
— Основний зміст — це Літургія, і там текст не змінюється століттями. Але в тій сучасній культурній системі координат можна працювати по-іншому.
Є мова, якою можна в позалітургійний час говорити до своїх вірних, і Церква може працювати зі своїми громадами. Робити це в спосіб середини ХХ століття не можна, це не працює.
— В. Ш.: Чи є сенс в тому, про що ви говорите, для атеїстів?
— Звісно, що є. В нас на дворі 2017-ий рік від Різдва Христового. Вся європейська цивілізація, в рамках якої ми є, християнська. Можна називатися атеїстом 30 разів, але система права, суспільних відносин вся християнська. Можна від цього тікати, але так є. І для християнина, і для атеїста, і для агностика є базові цінності — не кради, не убий тощо.
За матеріалами: hromadskeradio.org
Фото: tedxkyiv
