Великий з’їзд молоді Пустомитівського і Сокільницького деканатів Львівської Архиєпархії УГКЦ, який відбувся наприкінці минулого тижня в смт. Щирець, Пустомитівського р-ну — це ще один крок до об’єднання християнської молоді довкола спільної справи та спосіб продемонструвати — це справді може бути цікаво та весело. Крім того, Щирецький фестиваль, девізом якого був вислів Патріарха Йосифа Сліпого — „Великого бажайте!“, відкрив чимало викликів, які стоять зараз на шляху розвитку УГКЦ, зокрема щодо залучення та зацікавлення молоді, яка має стати джерелом натхнення та пошуку нових форм спілкування.
Про те, на чому базувалося підготування до Великого з’їзду молоді та основні напрями роботи розповів голова Комісії у справах молоді Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Любомир Гладюк:
— Зараз у своїй роботі бачимо одним із головних завдань — налагодження тіснішого діалогу, організацію та проведення спільних заходів із віддаленими від великих міст парафіями. Ми — діємо локально.Маємо ідею залучити сільську молодь до активностей. Адже, якщо у Львові чи інших великих містах є чимало можливостей для самореалізації молодих людей, для їх участі в різноманітних організаціях, залучення до різнопланових заходів, то в селах зазвичай про якісь зустрічі чи з’їзди молоді взагалі не йдеться. Тож ми вирішили задіяти свою працю там. Перш за все, разом із семінаристами ми організовували інтерактивні зустрічі-спілкування з молоддю в сільських деканатах. Всі вони були об’єднані однією тематикою, а обов’язковими їх складовими була катехизація, біблійна наука і, звичайно, різні ігри. Підсумком усіх зустрічей, а їх відбулося шість, об’єднавши десять деканатів, став Щирецький з’їзд молоді.
Саме вершина усіх старань, тривалого і копіткого підготування — масштабне свято, відкрило ряд проблем чи, точніше, викликів над вирішенням яких має працювати вся церковна спільнота.
Незважаючи на розрекламованість заходу, можливість завчасно зареєструватися і безкоштовно взяти участь у дійстві, далеко не вся молодь, із якою тривалий час працювали священики, долучилася до З’їзду. Більше все таки було місцевих мешканців Щирця, зокрема чимало дітей.
Програма фестивалю була багата різноманітними розважальними заходами. Це і різні майстер-класи, настільні ігри, квест, концерт за участі Софії Федини, Sofiband, Rubato Orchestra та інших виконавців. До молоді приїхав Митрополит Львівський Ігор Возьняк, який очолив Архієрейську Божественну Літургію.
На своїй сторінці у Фейсбуці очільник Патріаршої комісії у справах молоді УГКЦ Ростислав Пендюк поділився враженнями від участі у Щирецькому з’їзді молоді — „І знову про багато меду і трохи дьогтю“:
— Мені випала нагода стати учасником кількох цікавих подій. Спершу був з’їзд молоді Пустомитівського та Сокільницького деканатів Львівської архиєпархії УГКЦ. Дуже правильна ідея: дати молоді можливість бути разом, а також мати альтернативу звичному сидінню вдома з гаджетами. На додаток, програму було збудовано так, щоб була можливість і чогось навчитись, і разом молитись і цікаво розважатись. І це знову було не стереотипне, але живе, молоде і справжнє обличчя Церкви. Додатковою позитивною опцією з’їзду, було його проведення „на місці“, тобто не у Львові чи іншому далекому місці, а поруч із місцем проживання молодих людей. Та й присутність Митрополита Ігоря (Возьняка), який не лише очолив Літургію, але був поруч із молоддю, спілкувався з ними, обідав на галявині — все це було дуже природнім і нормальним. І вкотре запитання: чому, багато з тих, хто міг би там бути, зокрема священики з навколишніх парафій, не помітили, чи не захотіли помітити захід? Це питання комунікації, нерозуміння потреби, невмотивованості, байдужості…?
Читай також: Щирецький деканальний з’їзд молоді “Великого бажайте”: свято власноруч
В рамках зустрічі відповідальних за працю з молоддю єпархій УГКЦ, яка днями проходила в Івано-Франківську, аналізуючи різноманітні заходи — традиційні фестивалі, нові ініціативи парафіяльні чи значно масштабніші, які мають на меті консолідувати молодь, допомагати краще зрозуміти сутність християнства і показати, що Церква — це не лише Літургії, а й живе спілкування, цікаві і веселі зустрічі, викреслила основні проблеми — інертність і байдужість, подолання яких, насправді, залежить від кожної людини окремо і від спільноти разом.
Зрештою, підсумовуючи, отець Ростислав Пендюк наголосив, що йти до молоді — одна з правильних ідей, яку варто розвивати в Церкві.
— Треба не втомлюватися організовувати події в районах локальних місцевостей, далеко до великих міст, щоб молодь відчувала себе там вдома, що це була саме їхня подія і саме для них. Перш, ніж запрошувати до себе, треба їхати до них і показувати, що вони справді важливі.
Наталія ПАВЛИШИН
