Перша Студентська проща: як це було

Читай також

  • День студента по-капеланськи 2021
  • Святі заступники за сусідів по кімнаті
  • «Дякуємо Богові, що ми могли особисто зачерпнути живої води тут, у Зарваниці, бо онлайн напитися неможливо», – Глава УГКЦ під час прощі
        • Перша Студентська проща: як це було

          Це було вперше таке, що студенти з усієї України – саме студенти, зі своїми капеланами – поїхали кудись разом на прощу.

          ДивенСвіту вдалося «по гарячих слідах» першої Всеукраїнської Студентської прощі поспілкуватися з її організатором, керівником Центру Академічного Душпастирства при Патріаршій Комісії у справах молоді УГКЦ о. Петром Верхоляком.

          Навіщо студентові проща

          Ідея організації прощі спеціально для студентів була насправді спонтанною. Вона виникла приблизно 2 місяці тому. Ми вирішили, що маємо мати спільну прощу, таке специфічне місце зустрічі Ісуса зі студентами. Бо ціллю прощі є не щось отримати, навіть не вимолити якісь ласки. А створити платформу для такої зустрічі.

          Є різні паломництва: Крехівська проща, Унівська, Гошівська…, котрі збирають тисячі людей. Але наша проща мала б свою специфіку: на початок навчального року зібрати студентів, віруючих і не зовсім, на зустріч з Богом через особисті свідчення учасників (судячи з відгуків, ця Зустріч для багатьох відбулась!).  На нараді капеланів постановили, що така студентська проща буде відбуватись кожного року. Першою нашою локацією стала Зарваниця.

          Чому саме Зарванця

          Це місце особливе для мене. По-перше, це місце, де я по-особливому відчував, як Господь діє, як він торкається сердець: мого, а також інших людей. По-друге, локація Зарваниці є вдала: між Києвом і Львовом, між Івано-Франківськом і Житомиром, більш-менш посередині.

          Спочатку – молитва та козацький обід

          Приїхали зранку: о 10 годині була зустріч груп, реєстрація, екскурсія всіх учасників по місця Зарваниці. Ми помолилися біля каплиці, біля парафіяльної церкви, тоді пішли до джерела. 11.15 розпочалася спільна хресна дорога, яку вели капелани і студенти: за чергою читали стації. О 12.00 була Арихєрейська Літургія, яку очолив владика Теодор Мартинюк, єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ. Він говорив студентам простими словами про те, що означає взяти свій хрест і йти за Ісусом, і як це пов’язано з темою цієї прощі «Будуймо оази любові».

          Кожен з нас має своє покликання в Бозі, і це покликання – любити Бога всім серцем. Хочеш бути щасливим – іди за Христом. Любов кличе до відповідальності та цілковитої посвяти, – з проповіді владики Теодора Мартинюка на Студентській прощі

          Після цього всіх студентів покропили освяченою водою з чудотворного джерела. І вирушили на обід.

          Обідали всі прочани козацькими стравами: кулішем, зеленим борщем, чаєм, які приготували учасники Тернопільського Козацько-десантного екологічного осередку ім. Дмитра (Байди) Вишневецького.

          Після того о 15.00 ми мали «Відкритий університет». Це були лекції-свідчення від с. Наталії Мельник, генеральної настоятельки згромадження Сестер Пресвятої Родини ( в минулому – футболістки, вчительки й психолога), подружжя Михайла Деркача (бізнес-аналітика IT-компанії «ELEKS») та Ірини Деркач (учасницею Студентського капеланства при Львівській Політехніці); Дениса Коляди, випускника Українського Католицького Університету, засновника громадської організації «Великого бажайте», яка діє при УКУ (він саме приїхав з Дніпра з дискусійної платформи Principium), Уляни Рой, старшого викладача кафедри театрознавства та акторського майстерності Львівського національного університету ім. Івана Франка, міжнародного провідника спільнот «Віра і світло»; о. Максима Рябухи, капелана Академічного душ пастирства в Києві, екс-керівника Школи Салезіанського Аніматора у Львові; Павла Дідули, учасника Майдану та співзасновника «Відкритого Простору».


          Потім – історії та музика

          На прощі хотілося згуртувати студентів на платформі, де не ми як священики їх вчимо, а ми ділимося просто досвідом, й це роблять інші люди, які зустріли Бога. Про що були ці свідчення?

          Спочатку ми говорили про те, як молода людина може знайти Бога. Було цікаве порівняння із фандрейзингом. Бог з нами так трохи не «фандрейзить», а «френдрейзить». Якщо ти хочеш залучити ресурси, перша зустріч не має бути під гаслом «дайте мені гроші». Ми деколи кажемо «Ти Маєш вірити в Бога», «Ти маєш бути таким-ось».

          Думаю, деколи Господь хотів би щоб ми мовчали, аніж робили Йому антирекламу словами: “Бог покарає”, “ти маєш заслужити”. “будеш добрим, то Бог тебе любитиме”, – о. Петро Верхоляк

          А Ісус інакше приходить. Перша зустріч має бути ніби випадкова. Ніби ти просто так ненароком із ним перетнувся. Проща для студентів – це якраз була така нагода, де Ісус може з ними перетнутися.

          Згідно з правилами фандрейзингу, на другій зустрічі ти маєш запропонувати третю зустріч, тобто запросити на горнятко кави. І так Господь діяв у моєму житі. Спочатку Він подарував справжню любов, яка мене торкнулася. Згодом Він відкрив себе як Той, хто сказав: «Ну, може, тебе хтось інший любить, але Я тебе люблю». А вже на третій, на четвертій, на п’ятій зустрічі Він очікує від мене відповіді: “Чи ти Мене любиш?». І це є та дорога, якою я б хотів щоб пройшов кожен із цих студентів. Я як батько – маю двох дітей-студентів – хотів би, щоб вони у житті зустріли Ісуса. А вже решта потів все додасться.

          Про рекламу говорять, що якщо сім разів її повториш – на восьмий вона спрацьовує. Так само Господь: коли відбулася зустріч, на якій я відчув, що я люблений Ним, перед нею було зо сотня інших спроб Бога, які не вдалися. Йому не вдалося зі мною зустрітися, я пройшов повз. Тому є багато різних доріг, якими ми можемо все ж потрапити на цю зустріч.

          Як є в наших стосунках? Я люблю когось, але ця людина мене зраджує. Можна раз пробачити, другий раз, третій. Але не без кінця. У випадку з Богом є інакше. Скільки б я разів Його не зраджував – Він не перестає любити. Його прощення є не сім разів, а 70 разів по сім, Він відкритий до нас.

          Можливо, бог є егоїстом? Адже Він каже «люби мене понад усе». Коли я кажу якійсь людині «Люби мене понад усе» – це пахне егоїзмом, я думаю тоді «Нащо ти мені здався». Але Бог цього не вимагає. Його любов просто є такою великою, що кличе до того, щоб усього себе Йому віддати. Якщо Бог заради мене став людиною і віддав своє життя за мене, то й я можу подарувати своє життя у Його руки.

          Мене вразило то те, що Бог хоче, щоб ми стали тим, ким ми є👩👨👧, щоб прислухались й відповідали на стукіт свого серця💓💙❤.. Адже як часто через ті чи інші причини ми не робимо тих справ, які вже так давно бажаємо втілити у життя✋👋Ми боїмось осуду😯, невизнання😩чи несприйняття іншими людьми😲…й вдаємо, що не чуємо себе…. просто закриваємо вуха свого серця від себе самих🙉…як важливо стати сміливими, прийняти рішення бути собою, тим ким ми є, тим ким нас сотворив Господь Бог❤, – Олена Гнатів, учасниця Студентської прощі

          В який спосіб я можу відповісти на Божу любов? Прийняти іншого таким, який він є. Долати зранення і стереотипи, які в нас є в Україні щодо Сходу й Заходу. Ці стереотипи руйнуються, коли з з такою любов’ю, якою Бог тебе любить, йдеш до інших, навіть коли спочатку хтось тебе не приймає, не хоче бачити. Але ти бачиш в тій іншій людині Христа, а не суперника, ворога, конкурента чи якогось недалекого. Інші люди – класні. Просто їм нас бракує, нашого спілкування, діалогу.

          Цей «Відкритий університет» тривав 1 год 45 хв, але пройшов на одному подиху.

          Після цього була мистецька програма. До ніс завітав гурт зі Львова «Sofi Band» та тернопільський колектив «Тріода». Ведучим програми, яка теж включала в себе ділення, свідчення, особисті історії її учасників, був отець-диякон Роман Демуш. Всі сприйняли це «на ура».

          На завершення – трохи статистики

          На першій Студентській прощі до Зарваниці були молодь та духівники з різних куточків України: Центр студентського капеланства Львівської архиєпархії, осередки Центру Академічного душпастирства при Комісії у справах молоді УГКЦ в Києві, Дрогобичі, Дублянах; Комісія студентського душпастирства Стрийської єпархії УГКЦ. Також приїхали студентські капелани зі своєю молоддю з Тернополя, Івано-Франківська, група з десяти студентів Українського Католицького Університету, що у Львові. А ще – молодь із Хмельницького, Чернівців, Вишгорода, Дніпровської, та Черкаської області, Закарпаття, яка прочитала оголошення про подію в соцмережах та на сайтах і добиралася як зі своїми душпастирями, так і самотужки. Заздалегідь зареєстрованих було 345, а в підсумку прибуло близько 400 осіб – учасників, які брали активну участь у програмі прощі.

          Організатори вдячні митрополиту Тернопільсько-Зборіському владиці Василю, єпископу-помічнику Тернопільсько-Зборівському владиці Теодору, який не тільки очолив Літургію для студентів, але й був з ними як слухач на «Відкритому університеті», отцям із Зарваниці та усім духівникам-капеланам, які є не «над» студентами, а які є зі студентами, поруч, які сьогодні трудяться для молоді та прибули з ними на цю прощу.

          Записала Марта Зозуля

          Фото: Марійський Духовний Центр “Зарваниця”

           

          Читай також

        • День студента по-капеланськи 2021
        • Святі заступники за сусідів по кімнаті
        • «Дякуємо Богові, що ми могли особисто зачерпнути живої води тут, у Зарваниці, бо онлайн напитися неможливо», – Глава УГКЦ під час прощі
          • Оціни

            [rating-system-posts]

               

              Про автора

              Марта Гаврилів
              Вокаліст християнського гурту "Територія Душі"

              Leave a Comment