Чи залишилося у нашому серці ще місце для надії? Чи здатні ми продовжувати бути стійкими і незламними не лише на передовій війни, але й у власній духовній боротьбі? Адже, як ми вже неодноразово переконалися, ця війна триває не лише за певні території, не лише за якісь сфери впливу, але й за наш із вами дух. Де сьогодні віднайти протидію спокусі зневіри? Церква вказує на Хрест Господній, бо «немічне Боже міцніше від людської сили» (1 Кор….
Читати даліотець Іван Вихор
А ти сьогодні бачив Бога?
Побачити Бога… Як би нам хотілося зустрітися із Тим, до кого ми звертаємо стільки молитов! Як би нам хотілося побачити Бога серед теперішніх випробувань і страждань нашого народу. Як спрагло ми шукаємо Його обличчя, Його відповідей на складні запитання нашої віри і нашого життя. Мабуть, неодноразово ми роздумували над тим, наскільки щасливими були апостоли, які могли разом із Ісусом проводити час, споживати їжу, слухати Його повчання і проповіді, спостерігати Його вчинки і чуда, доторкатися до…
Читати даліДовіра життєво необхідна та смертельно вразлива
Одними із найстрашніших слів, які ми можемо почути у своєму житті, є фраза: «я більше тобі не довіряю». Вона свідчить про розрив стосунків між людьми, про непоправну завдану кривду, про небажання подальшого відновлення і полагодження взаємин. Вона не просто про тріщини, але про розлам, який вже не можна, здавалося б, склеїти докупи. Тож, очевидно, що ми би ніколи не бажали цього чути чи говорити.
Читати даліНе молитва
Не завжди те, що ми називаємо молитвою, нею насправді є. Не завжди те, що ми називаємо молитвою, є справжньої і живою зустріччю з Богом. Тож і не завжди те, що ми називаємо молитвою, приносить нам задоволення і приємність.
Читати даліКричати, бо вірити
Чути крики у торгівельному місті є звичною справою. Часто це крики торговців, які запрошують потенційних клієнтів придбати ту чи іншу річ; крики роздратованих ціною покупців; крики про допомогу, пожертву від великої кількості жебраків. Серед цього галасу часто було чутно і крик про милостиню сьогоднішнього сліпого. Але раптом сьогодні його крик звучить відмінно, і це пронизує не тільки вуха, але й серця людей у натовпі та Ісуса Христа.
Читати даліДе ти шукаєш цей Дім хліба – Вифлеєм?
Ісус Христос прийшов у цей світ у крайній убогості, в холоді та поза межами міста, простору людського співжиття. Він народився на окупованих Римською імперією територіях, які прагнули визволення і свободи. Його батько і мати були змушені на останньому місяці вагітності ризикувати своїм та його життям заради виконання наказу окупантів про перепис юдейського народу. За кілька днів до народження їм не знайшлося даху над головою, місця у заїздах мешканців Вифлеєму, тож Божому Синові з перших миттєвостей…
Читати даліСамарянка: зцілення розділень
Сьогоднішній євангельський уривок, у якому розповідається про чергову зустріч Ісуса Христа із різними людьми, а саме – із самарянкою, зворушив мене словами жінки: «Нема в мене чоловіка». Почувши їх, я відразу відчув своєрідне déjà-vu. Адже минулої неділі, роздумуючи над чудом зцілення розслабленого поблизу купелі Витезда, ми чули ті ж слова із уст стражденного: «Нема в мене чоловіка». Однак, у випадку розслабленого йшлося про цілковиту його відірваність від спілкування із людьми, адже їм було байдуже до…
Читати даліЗустріч у місці болю
Як же я люблю знову й знову повертатися думками до цієї євангельської розповіді про «сумнів» апостола Томи! Послуговуючись сучасним сленгом, ми б назвали сьогоднішній вчинок Томи факапом, а то й епікфейлом. Проте, саме такою своєю поведінкою Він настільки близький кожному із нас. Адже у сумнівах апостола Томи можемо відчути свої власні часті сумніви. Саме у його бажанні доказів щодо воскресіння Господа спостерігаємо власну настирливість у пізнанні невідомого. Саме у його простягнутій до боку Спасителя руці…
Читати даліКого знайдеш на дорозі до Емаусу?
«А ми сподівалися…» Це стан, із яким двоє учнів після трагічних подій, пов’язаних із ганебною смертю їхнього Вчителя, втікали із Єрусалиму до Емаусу, шукаючи прихистку. Це клич розчарування, який оповив їхні думки та серце настільки, що навіть вістка від жінок-мироносиць не здатна була його заглушити. Це наслідок розбитих власних уявлень щодо Бога, із яким часто у своєму житті зустрічаємося і ми, коли Бог виглядає нам несподіваним, неочікуваним, ба навіть, незручним.
Читати даліВід «осанна» до «розпни»
«Ходімо, хутчіш!» «Він уже близько, за кілька метрів до воріт міста». «Дивися, скільки народу рухається у напрямку головної брами нашого Єрушалаїма. Усі прагнуть його зустріти і привітати». «О Боже, я не вірю, що дочекався цієї миті! Ти вже зрізав пальмову галузку?» «Ну, давай, біжімо, а то не встигнемо!» «Швидко знімай свою накидку! Потрібно простелити на дорозі, щоб він не запорошив свої ноги». «Ось же він, дивися! Він вже тут!» «Осанна! Благословен, хто йде в ім‘я…
Читати далі
