Сьогоднішнє Євангеліє Неділі по Різдві в кількох реченнях описує події, що відбулися після народження Ісуса Христа. В уривку вражає те, що ці події не мали нічого спільного з радістю, миром, спокоєм.
Колись дорослий Ісус скаже “Не мир я прийшов принести, а меч”. Воля Божа, стикаючись із людською, має дві можливості: бути прийнятою або бути відкинутою. Там, де воля Божа приймається, людині дарується смиренння. Там, де відкидається, буде плач і страждання невинних.
Чи винен Христос у тому, що Цого народження принесе стільки страждання Його святій родині і родинам в околицях Вифлеєму? Чи несе Бог відповідальність за дії людини зі свобідною волею? Чи ми усвідомлюємо, що означають слова ангелів при Різдві дитятка Ісуса “Слава Богу на висотах і ми людям ДОБРОЇ ВОЛІ”?
Людям, у яких воля недобра, їм ніколи не бачити миру. Це стосується політичного життя, родинного і навіть церковного. Ірод не мав доброї волі, тому й не міг прийняти волю Божу. Його хвороблива боротьба за владу чимось нагадує сучасні події в США. Бажання влади однієї людини спричинило смерть інших.
Також в уривку вражає роль св. Йосифа. Немає записаного жодного слова, сказаного ним. Він в прямому сенсі беріг Слово, і робив це конкретними кроками. Сербський поет Мілорад Павич сказав “Мовчання завжди наповнене словами”.
