Сьогоднішнє недільне Євангеліє є про ще одне із семи знамень, записаних у Євангелії від Йоана, зцілення сліпонародженого. Уривок цікавий тим, що в кількох словах Ісуса подається визначення теодіцеї, як вчення про яке варта загуглити .
Текст подається ніби як детективне розслідування, де “злочинцем” є Той, хто зробив чудо, а “жертвою” є той зцілений, що ніколи не бачив і прозрів. Свідками “злочину” є батьки жертви і ті, хто бачили його щодня. “Злочином” стало чудо, яке ніхто ніколи не робив – зцілення сліпого від народження. “Обвинувачувачами” в тексті стаються фарисеї та інші юдеї, які звикли називати добром зло, а зло добром. Найбільше вражає в цьому уривку те, що ніхто не порадів за зціленого. Він мав важке життя. Але якби він був зрячим від народження, то подібно як до всіх інших персонажів цієї, майже “детективної” історії він би не узрів в Ісусі Господа. Цей уривок чудово виявляє те, як покликані бачити стали сліпцями, а народжений сліпцем побачив те, що не бачили інші.
Уривок довгий і перенасичений діалогами. Але всі вони ніби приготовляють до останніх слів уривку “Вірую Господи”. Все це зцілення, всі слова Ісуса досліпонародженого мали за ціль не просто дати здоров’я, а увірувати в Христа.
Все подано в такий спосіб, що тільки той, хто вірить в Христа має в собі правдиве світло. Хто не бачить світла, перебуває в темряві.
І щодо батьків. Вони змирилися з тим, що їх син ніколи не побачить світла і з тим, що вони в цьому винні, їхні гріхи. Але Господь тут навчає, що багато чого в нашому житті є для того, щоб “діла Божі з’явилися на ньому”. Усвідомлення цього може часом дарувати зцілення і переконання в тому, що існування зла не заперечує існування Бога.
