Звертаючи увагу на євангельський уривок про помноження хлібів у VIII Неділю по Зісланні Святого Духа, владика Миколай Бичок, єпископ Мельбурнської єпархії Святих апостолів Петра і Павла, зазначає, що Богові достатньо і невеликої нашої жертви, щоб здійснити справді чудесні речі.
Хто відвідував Святу Землю, то напевно що мав змогу побувати в храмі Помноження Хлібів і Риби в місті Табсі. Розповідь про це чудо подають всі чотири євангелисти, а це є знаком того, що там на цій горі відбулось cправді щось надзвичайне. Перш за все — це чудо про щедрість Бога до людини: «Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних».
Погляньмо на жести Ісуса: «Взяв п’ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні — людям» (Мт. 14, 19). Це дуже схоже до жестів Ісуса в часі Тайної Вечері, коли Він установлює Пресвяту Євхаристію: «… Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: „Беріть, їжте: це моє тіло“ (Мт. 26, 26). Святі Отці говорять, що помноження хлібів — це прообраз Пресвятої Євхаристії.
Але я хочу звернути увагу на іншу деталь. Євангелист Матей подає, що за Ісусом йшов натовп людей. Правдоподібно, що крім місцевих жителів з околиць, велика частина були паломники, які подорожували до Єрусалиму на Пасху і в дорозі зустріли Ісуса. Вони були з Ним, слухали Його науки і звісно потребували поживи. Апостоли мали лише п’ять хлібів і дві риби. Як на п’ять тисяч людей, то звісно цього було замало. Для учнів це було справжнім викликом. Проте для Бога цього було достатньо, щоб зробити чудо: Він помножує, що аж залишається.
Як часто нам хочеться Богові «дати все найкраще»: найбільшу свічку, найдовшу молитву, прийти до Нього, коли ми найдосконаліші. Проте, Господеві потрібно не багато, бо Він з малої нашої пожертви, яку ми робимо: добре слово, швидке вибачення, щира маленька молитви, подяка чи проста усмішка — може помножити її.
Бог робить великі речі з дрібниць, найважливіше принести ці малі речі: «хліби і рибу».
† Миколай Бичок, єпарх Мельбурнський
