Різдво.
Мені не спиться, бо ангели в душі співають)
Порпаючись між старими знимками, надибала ось цю і жаром мене обсипало… Мушу Вам розповісти, що трапилося зі мною 4 лютого 2018 року біля стіп Чорної Мадонни.
Чому Чорна? Спеціалісти покликаються на Пісню Пісень, де Наречена каже – Nigra sum! – Чорна я! – (ой чорна я си чорна))
Так от, на знимці видно, що між мною і скульптурою є куленепробивне скло і лише дерев”яна рука, що тримає Земну кулю є доступна для дотиків і поцілунків, бо виступає з вирізаного у склі отвору.
Щоб підійти до Богородиці, треба стати колінами на сходинку.
Я підходила, зосередившись на проханні моєї близької подруги – молитися в її намірі до Мадонни Монтсеррат. Коли я торкнулася чолом руки….вона раптом різко опустилася вниз… шарнір? якийсь фокус чи може я щось пошкодила???… та ні… відкриваю очі – рука на місці. Знову торкаюся чолом… і ПРОВАЛЮЮСЯ кудись… у якийсь простір… руки вже нема… і я лечу-падаю кудись, але без страху, політ дуже лоскітно-приємний…якась мить… ще раз відкриваю очі – я повернулася, все на місці. У мене появляється непереборне бажання знову пірнути в руку, навіть вже не конче повертатися. Торкаюся чолом руки. Все зникає. Я знову лечу. Може, мені снилося, але я бачила міліарди зірок, якісь небесні тіла… я не можу передати людськими словами, що я бачила і що відчувала в ту благословенну м и т ь…
– Як Ти це робиш?- запитала я у Богородиці… у відповідь – легенький смішок… як подув вітру… як тисячі дзвіночків…
Я відкрила очі.
За мною – черга прочан, які чемно чекають, коли я закінчу молитися. Коло мене – Михайло. Каже дослівно таке: “серденько, ти тут вже пів години, може підемо?”
Я встаю, як на крилах. Відчуття безмежного щастя і… ситості. Пам”ятаєте, як учні дивувалися, що Христос після зустрічі з самарянкою не хоче їсти? От і в мене було відчуття Неземного Бенкету…
Я почувала себе такою… благословенною чи що? такою любленою, такою вибраною…
Ти – Чадо моє возлюблене! – ці слова Святого Письма стосуються усіх нас…
Джерело: Іванка ДИМИД
