Сьогоднішній євангельський уривок готує нас до свята, яке дало відлік часу всій європейській цивілізації. Ті, хто хочуть позбавити її християнського коріння, просто приречені на невдачу, бо тоді прийдеться викинути на смітник всю історію, відлік часу і не тільки.
Євангелист Матей розпочинає розповідь про народження Ісуса Христа від довгого родоводу, бо історія має значення. Має і завжди мала. Богочоловік не з’явився з нізвідки. Господь обирає простором для об’явлення себе світові родину. Перелік всіх прародичів Ісуса Христа розпочинається від Авраама, якого можна назвати прабатьком всього єврейського народу і батьком всіх тих, хто увірував. Апостол сьогодні також розпочинається із згадки про нього.
Для Матея ключовим є згадати цифру 14 – що є сумою трьох чисел: 4+6+4. Ці цифри відповідали єврейським приголосним, з яких складалося ім’я “Давид”. Родовід мав переконати кожного, що Ісус є сином Давида, тобто провіщеним пророками Месією.
Родовід Спасителя не складався з “ідеальних” людей. Там були і жінки блудниці, і царі відступники, і представники поганських народів і часом “випадкові” люди. Але Христос стає частиною того родоводу і робить нас його частиною також. Хтось сказав мудру фразу: «Ідеальних людей не буває, але є люди, здатні полюбити ваші недоліки». Найкраще це вдалося Ісусові Христові.
Кожен, хто приступає до Євхаристії, яка є правдивим Тілом і Кров’ю Ісуса Христа – стаємося тим “неідеальним” людям родичами “по крові”, як ми кажемо “однокровними”. Щоб ходити до церкви і приступати до Євхаристії, не обов’язково бути ідеальними, вистачить почуватися дітьми Божими, виконуючи Його волю. “Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати!” Мт.12,50.
