«Бо де скарб твій, там буде і твоє серце» (Мт. 6, 21)
24 лютого назавжди змінило наше життя. Напередодні ми планували робочі зустрічі і вписували їх в органайзер, інколи навіть жертвуючи своїми сімейними стосунками. Регулярно відкладали кошти для наступної відпустки, часто неохоче здійснюючи професійні обов’язки. Бронювали столики у ресторанах на вечір, щоб втекти від буденності та нудьги. Стрімко гналися за черговим успіхом, ступенем у кар’єрі, лайком від оточення, не звертаючи уваги на тих, хто залишався позаду, збоку, за бортом. Свій скарб ми шукали у заробітку, матеріальних речах, розвагах чи тимчасових приємностях. Скарб шукали, а себе поступово губили…
24 лютого. Ранок, коли ми прокинулися не через сигнал власного будильника, а через ракетні вибухи у різних куточках нашої держави. Ранок, коли під нашими ногами у певний момент зсунулася і задрижала земля. Ранок, коли ми вхопилися за свій телефон і почали моментально набирати найбільш важливих та любих, щоби просто дізнатися, що все у них добре. Усі наші дотеперішні «цінності» та «скарби» розсипалися, наче картковий будинок. Те, що було важливим і цінним дотепер, в один момент стало другорядним та далеким. Здається, ми знайшли щось істинно своє…
24 лютого розпочалася війна. Не просто війна між двома державами, але війна за нас із вами, за наше серце, наш дух, нашу гідність і свободу. Війна ставить нас на межі нашого існування. Ба більше, ставить перед обличчям смерті, яка загрожує з усіх сторін. Перед її обличчям ми віднаходимо себе справжніх. Виявляється назовні усе те, чим ми наповнені, чим наповнене наше серце. Ми відчули на устах, наскільки гіркою та водночас бажаною є правда. Ми відчули у серці, наскільки важливими для нас є наші рідні. Ми відчули у жилах, наскільки життєво необхідною для нас є свобода. Ми відчули на своїх руках відповідальність за своє майбутнє та майбутнє тих, хто поруч. Ми відчули у своїх грудях біль і страждання, страх і ненависть, злобу і жертовну любов. Ми відчули справжнє життя… крихке, тендітне, цінне та до болю важливе. Життя, сповнене любові, а отже, здатне перемогти смерть.
Сьогодні це тендітне, крихке та цінне життя на руках захисника тихо шепоче: «Я люблю тебе, український солдате!».
