Спраглі миру

Читай також

  • Наш Бог ― Бог гніву чи любові?
  • Піднеси погляд увись
  • Хрест є знаком перемоги Христа над сатаною і смертю
        • Спраглі миру

          Мабуть, у нашому житті ще ніколи мир не був настільки жаданим і омріяним. Скоріш за все, що мало хто із нас ще донедавна чітко усвідомлював собі цінність миру. Чуючи тихі побажання від старших людей «аби не було війни», зазвичай ми лише опускали очі та ховали погляд. А вже сьогодні такі поняття і фрази, як повітряна тривога, ракетні обстріли, «прильоти», «працює ППО», загроза, укриття, бомбосховище, загиблі, зниклі безвісти стали щоденними. Війна проникла у життя кожного із нас. Натомість, усі побажання звелися до «мирного неба над головою».

          Однак, мир – це не лише відсутність війни. Адже так сильно і спрагло бажаючи миру, мало хто із нас погодиться на несправедливість. Мало хто готовий жертвувати своїми територіями чи здійснювати ще інші поступки. Адже правда ніколи не може бути «розмінною монетою». Отже, мир передбачає справедливість.

          Водночас мир – це не лише відсутність конфлікту. Адже конфлікти зароджуються через несприйняття відмінностей іншого. Часто цей інший виглядає для нас вороже, небезпечно, загрозливо. А все через те, що він інший, відмінний, неконтрольований. Саме тому мир передбачає повагу до іншого.

          Також мир – це не лише відсутність відмінностей. Адже відмінності, які ми належно сприймаємо збагачують нас. Унікальність кожного із нас є великим даром, який потребує прийняття. А це прийняття є можливим лише у просторі, позбавленому страху перед іншим, нездорової конкуренції, намагання стерти відмінності інших. Так, мир потребує довіри.

          Мир – це не лише відсутність неприйнятних зовнішніх обставин. Адже мир розпочинається зі серця кожного із нас. Саме там відбувається справжня боротьба між добром і злом. Саме там людина здійснює вибір щодо себе: добродій чи злочинець. Кожна війна розпочинається зі серця людини, яке поглинула темрява зла і фальшу. Тому мир розпочинається із внутрішнього миру.

          І зрештою, мир – це не лише почуття серця. Адже людина складається із тіла, душі і духа. Ми часто піклуємося про власне тіло, годуючи, напоюючи чи вкладаючи його спати. Ми час від часу дбаємо про власні почуття, емоції, хвилювання та бажання. Ми занадто рідко приділяємо свою увагу та час духовному світу та прагненням. Таким чином, мир є плодом гармонійної, цілісної людини.

          Мир – це щоденне завдання кожного із нас. Мир потребує постійного піклування, дбання та плекання. Той, хто відмовляється від миру у своєму серці, доволі швидко розпочинає війну, чи то у сім’ї, чи то із друзями, чи серед колег на роботі. Сьогодні ми не можемо магічним способом завершити війну за наше незалежність. Однак, ми здатні не розпочинати війну серед тих, хто є найближчими, найріднішими, найулюбленішими. Тим більше, що лише на це вони заслуговують.

          Мир – це цілісність тіла, душі і духа; це гармонія у теплих, довірливих та прозорих стосунках; це відкритість на нову, захопливу та вражаючу красу навколо тебе; це Боже життя у тобі, з тобою, навколо тебе. Миротворець – це той, хто наповнив себе Божим життям і через те здатен ним поділитися із іншими. І радо ділиться, перетворюючи навколишній світ.

          Війна – це спроба заперечення Божого життя. Це знищення, руйнація, умертвлення усього навколишнього добра, включно із найвищим, яким є людина, «створена на образ і подобу Божу». Війна – це кульмінація божевільного зла. Однак, зла подоланого, впокореного, знищеного силою жертви на хресті та силою любові на третій день воскресіння. Бо Боже життя неможливо заперечити навіть війною. Це засвідчують своєю жертвою і любові теперішні миротворці.

          Сьогодні ці миротворці зі зброєю у руках боронять своїх рідних та близьких, свою домівку і землю на передовій. Сьогодні вони на своїх тракторах і комбайнах рятують «хліб насущний», щоб не допустити голоду для інших. Сьогодні вони співають у бомбосховищі колискову для своїх дітей, щоб наповнити майбутнє спокоєм, лагідністю і любов’ю. Сьогодні вони поруч, щоб відігнати темряву своїм світлом, щоб зігріти серед холоду зла, щоб воскресити полеглих у тіні смертній. Сьогодні ти і я, кожен із нас у глибині свого серця чинить вибір щодо того, чи стати миротворцем, а чи розпочати війну. Стати сином і дочкою Божою…

          Отець Іван ВИХОР

          Читай також

        • Наш Бог ― Бог гніву чи любові?
        • Піднеси погляд увись
        • Хрест є знаком перемоги Христа над сатаною і смертю
          • Оціни

            [rating-system-posts]