Притча про багача і Лазаря уводить нас у жахливу, однак близьку для нас реальність існування надмірного багатства та нестерпної бідності. Перед нашими очима тогочасний пихатий багач, що одягається у дорогі тканини вісону і кармазину, та убогий Лазар, який не має ні свого дому, ні їжі, ні доброго одягу, ні здоров’я. Доки багач розкошує у своєму маєтку, знедолений Лазар тиняється вулицями міста у пошуках будь-якої поживи.
Відразу кидається нам в очі той факт, що бідний в цій історії має своє ім’я – Лазар, натомість багач – ні. Таким чином, Ісус Христос чітко ідентифікує особу бідного Лазаря, немовби наголошуючи на тому, що бідність завжди має визначене людське обличчя. Бідність – це не лише якесь суспільне безлике явище, до боротьби із яким покликані держава, соцзахист, благодійні організації, Церква та вибрані філантропи. Бідність – це наш сусід по вулиці, який втратив роботу через скорочення штату у період пандемії, це наша сестра, яка не може повернутися за кордон на заробітки, це наша близька родина із Буковини, яка у червні втратила усе своє нажите майно через згубні паводки, це наша бабця, яка потерпає від мізерної пенсії і обирає між звичайною буханкою хліба і солодким калачем, рахуючи останні копійки. Бідність завжди має визначене людське обличчя!
Натомість, імені багача Христос не подає навмисно, щоб кожен із нас міг себе ідентифікувати саме із ним. Звичайно, що багато із нас не володіють розкішним маєтком та величезними статками, однак це не означає, що ми не маємо нічого, щоб поділитися. Господь кожного дня наділяє нас багатьма дарами задля того, щоб ми могли обдаровувати інших. Обдаровувати певними коштами, здійснюючи милостиню, обдаровувати своїми часом та увагою, терпеливо вислуховуючи, обдаровувати своєю підтримкою та допомогою, підставляючи плече у важких хвилинах.
Нам доволі важко розпізнати у собі безліч талантів і здібностей, якими ми обдаровані; деколи – ми не почуваємо себе достатньо гідними і боїмося помилитися; а ще – у минулому ми могли зазнати несправедливої критики, насмішки чи цькування за свої добрі вчинки і людяне ставлення. Однак, Бог продовжує заохочувати нас через обличчя інших людей. Головне, не закрити перед ними свого серця.
