«”Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому.” Устав той – і зараз же, взявши ліжко, вийшов на очу всіх» (Мр. 2, 11-12).
Біблія це велика історія спілкування між Богом і людиною. Він першого моменту людського існування, коли Господь своїм словом покликав людину від небуття до буття і благословив її (пор. Буття 1, 28) і до останньої сторінки Біблії, коли людина скеровує свій клич до неба: «Амінь. Прийди, Господи Ісусе!» (Одкр. 22, 20), ми є учасниками цього життєдайного спілкування Бога і людини.
Так, саме так: ми не є сторонніми свідками божественно-людського діалогу, який не має жодного відношення до нас, але ми є безпосередніми адресатами Божого Слова, яке Господь скеровує щоденно і безнастанно до кожного із нас.
Саме цю істину пригадує нам рівно ж Євангеліє Другої неділі Великого Посту: Господь скеровує до розслабленого своє спасенне слово: «Сину, відпускаються тобі твої гріхи», а потім продовжує: «Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому».
У цьому короткому слові «Кажу тобі» міститься усі сила і влада Божого слова і вся його конкретна спрямованість. Хто є Тим, що каже? – Бог. До кого Він звертається? – до мене. «Ти – той чоловік!» – сказав пророк Натан до приголомшеного царя Давида, який спершу подумав, що притча, яку розказав пророк, стосувалася когось іншого, а не його самого (пор. 2 Сам. 12, 1-7). На щастя, за мить він все правильно зрозумів і дозволив, щоб Боже слово, яке вийшло з уст пророка, зранило його серце і спричинило в ньому глибоке покаяння і навернення: «Згрішив я проти Господа!» (2 Сам. 12, 13).
Бог посилає своє Слово на землю з конкретною метою і до конкретного адресата. Ось як про це говорить сам Господь устами пророка Ісаї: «Як дощ і сніг сходить з неба і не повертається туди, але напуває землю, щоб вона родила й ростила та давала насіння тому, хто її обсіває, і хліб тому, хто їсть, отак і моє слово, що виходить у мене з уст, не повертається до мене порожнім, але чинить те, що я хочу, довершує те, за чим я його вислав» (55, 10-11).
Боже слово виявляє увесь свій внутрішній життєдайний потенціал, якщо натрапляє на «добру землю» віруючого серця, – саме так, як це було у випадку розслабленого чоловіка: Ісус сказав: Встань! – і чоловік устав; Ісус закликав його узяти своє ложе – і чоловік зробив це; Ісус наказав йому іти до свого дому – і чоловік вирушив на очах у всіх в дорогу, – ось вражаючий приклад дієвої сили Божого слова, яке спричинює в житті людини те, що містить у собі: Божу спасенну волю!
Ми, слухаючи чи читаючи Боже слово, мусимо пригадувати собі знов і знов: я є тією людиною, до котрої Господь промовляє це слово, скеровує його як дощ на землю, щоб спричинити переміну, щоб земля мого життя принесла плід добра, надії, радості, любові. Бо саме такий потенціал містить у собі Боже Слово.
Господи, навчи мене сприймати Твоє слово як скероване до мене особисто! Навчи мене слухати і приймати з вірою це слово, щоб воно могло принести благодатний плід у моєму житті – на Твою славу і на моє спасіння!
