Терпеливість – це не про терпіння, а про любов.
Мабуть, і Вам вже траплялося, що хтось, вітаючи Вас з нагоди іменин чи уродин, бажав Вам, поміж іншим, «терпіння». Я в таких моментах усміхаюся в душі, бо слово «терпіння» асоціюється у мене, і, думаю, не лише у мене, зі стражданням. Втім, розумію, що особа мала на увазі те, що росіяни вкладають у поняття «терпение», а що ми звикли висловлювати поняттям «терпеливість».
Ось як на цю тему розмірковує мовознавець Олександра Сербенська: «Чітко простежується логічний – і насамперед словотвірний – зв’язок між лексемами терпіти – терпіння (порівняймо кипіти – кипіння, сидіти – сидіння, курити – куріння) та терпеливий – терпеливість (можливий – можливість, суперечливий – суперечливість). В Івана Огієнка є мудра порада: “Майте терпеливість у терпінні”. Російські вислови «имей терпение», «терпение лопнуло» не перекладаємо буквально, а вживаємо природні українські «будь терпеливим», «терпець увірвався». Отож можна побажати людині хіба що терпеливості (витримки), а терпіння не годиться зичити, його вистачить без побажань».
Ми просимо в молитві св. Єфрема Сирійського про духа терпеливості, тобто про витримку в стражданнях, про витривалість у випробуваннях, остаточно – про вірність у любові. Ось як св. Павло описує свої труди і страждання Христа ради: «в усьому виявляємо себе, як слуг Божих, у великій терпеливості, скорботах, у нуждах, у тіснотах, під ударами, в темницях, у заколотах, у трудах, у неспанні, у постах» (2 Кор. 6, 4-5). Водночас, бажаючи підтримати переслідуваних братів у вірі, св. Павло закликає їх до витривалості і терпеливості посеред утисків і мук: «…ми хвалимось і в утисках, знаючи, що утиск виробляє терпеливість, терпеливість – досвід, а досвід – надію. Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний» (Рим. 5, 3-5).
Таким чином можна сказати, що терпеливість є донькою любові та матір’ю надії, бо дозволяє людині посеред труднощів не падати духом, а черпати силу в Божій любові, та цілковито покладатися на Бога, Який здатний переможно перевести людину і народ крізь усі життєві перипетії та історичні досвіди. У ці важкі місяці і роки російської воєнної агресії наші захисники, волонтери, військові капелани виявляють подиву гідну терпеливість, перед якою всі ми з вдячністю схиляємо голову та про витривалість у якій щоденно молимось до Господа.
Терпеливість буває виставлена на випробування. Нещодавно у розмові з дружиною одного з наших захисників-добровольців, який від 24 лютого 2022 захищає Батьківщину на Сході, я довідався, що його та його побратимів найбільше болить не стільки ненависть і злоба ворогів, скільки зрадництво деяких власних співгромадян, які в районах бойових дій «здають» позиції наших воїнів ворогові, виставляють непомірні ціни за орендоване житло, «наводять» на наших захисників ворожі дрг і т.д.
В таких умовах залишатися вірним своєму сумлінню і рідному народові вимагає великої любові, яка проявляється саме у терпеливості. А джерелом цієї терпеливості може бути лиш одне: глибока довіра до Господа, за яким неодмінно буде останнє слово, слово перемоги в людській історії: «Надійсь на Господа, будь мужній; нехай буде відважне твоє серце, і надійсь на Господа!» (Пс. 27, 14).
