“Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом» (Мр. 9, 29).
З дияволом може впоратися лише Бог. Людина щонайбільше може бути знаряддям в руках Божих у цій нерівній боротьбі. Проте, полишена сама на себе людина є безпомічною і безпорадною перед темними силами лукавого. Знаменно, що батько нещасного юнака, якого мучив злий дух, привівши сина до Ісуса, сказав, що перед тим звертався до Його учнів, однак вони «не змогли його вигнати».
Ісус зреагував досить рішучо і емоційно на цю вістку: «О роде невірний! Доки я буду з вами? Доки вас терпітиму? Приведіть но його до мене» (Мр. 9, 19). Між екзегетами досі ведуться дискусії, до кого був скерований цей такий різкий докір. Одні вважають, що під «невірним родом» Ісус має на увазі злих духів, які мучать людей. Натомість інші припускають, що так Ісус виявив свій біль з приводу невіри своїх учнів: назвавши їх «невірним родом», докорив їм за брак віри. На таку думку може навести паралельний фрагмент з Євангелія від Матея, в якому на запитання учнів, чому вони не могли вигнати злого духа з юнака, Ісус відказав: «Через вашу малу віру» (Мт. 17, 20).
Мати віру означає ставити Бога на першому місці в своєму житті, довіряти Йому, почуватися повністю залежним від Нього, всього очікувати від Нього і у всьому покладатися на Нього. Віруюча людина каже з старозавітнім псальмопівцем: «Усі мої джерела в тобі!» (Пс. 87, 7).
Свідомість цілковитої залежності від Бога у нашому житті влучно виражає наше українське прислів’я «Без Бога – ні до порога». Це саме каже і Святе Письмо устами самого Господа Ісуса, Який порівнює себе з виноградиною, а своїх апостолів з гілками виноградної лози: «Я виноградина, а ви – гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, – той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете» (Йо. 15, 5). Здається, учні в описаному в Четвертій неділі Великого посту Євангелії про оздоровлення юнака спробували щось робити «на свою руку», без Ісуса, і бачимо, щó з цього вийшло – вони зазнали принизливої і публічної поразки.
Про першість Бога в нашому духовному житті і зокрема в духовній боротьбі із супротивними силами лукавого пригадують два елементи, на які звертає увагу Ісус Христос: «Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом». Піст має усвідомлювати нам, що людина живе не самим тільки хлібом, тобто не тільки чимось матеріальним, видимим, а Божим словом, остаточно – самим Богом, як про це сказав Ісус: «Хто споживає тіло моє і кров мою п’є, той у мені перебуває, а я – в ньому. Як мене Отець живий послав, і я Отцем живу, так і той хто споживає мене, житиме мною» (Йо. 6, 56-57). А другий елемент – молитва, – це вже пряма вказівка, де маємо черпати силу, благодать і світло у нашому духовному змаганні і в нашому служінні іншим людям. Молитвою і постом віруюча людина робить місце Богові у своєму серці, а завдяки цьому Бог може вільно діяти в такій людині і через неї – у світі.
Молімося за єпископів і священників, які перебувають на першій лінії духовного фронту, щоб вони ставили Бога понад усе у своєму житті, щоб були людьми глибокої віри і молитви, щоб жили Богом і були знаком Його спасенного діяння у світі. Тоді їхнє служіння буде приносити щедрі плоди спасіння для них самих і для всього нашого народу.
