«Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раї» (Лк. 23, 43).
Ісусова молитва про прощення відкрила шлях до раю грішникам усіх часів. А першим, хто увійшов крізь ці відкриті двері Божого милосердя, став розбійник, що висів по Його правиці. Ми називаємо його «добрим розбійником», бо він в своєму плачевному стані все ж прийняв спасенну Божу благодать і пізнав в Ісусі когось набагато більше, ніж спільника по болю, навіть когось більше, ніж просту людину, яку безпідставно засудили на цю жахливу смерть, – він розпізнав у Ньому свого Спасителя, тому й звернувся до нього ім’ям «Ісус», – що означає «Бог спасає»: «Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство!» (Лк. 23, 42).
Розбійник апелює до пам’яті Бога. Він інтуїтивно відчуває, що Бог не є злопам’ятним, бо ж чув, мабуть, заступницьку молитву Ісуса, якою Він щойно молився до Отця про прощення для ворогів. Він бачить в Ісусі Того, Хто ніколи і за жодних обставин не забуває про своє створіння, навіть якщо від нього відвернулося суспільство, друзі чи найближчі рідні люди: «Невже ж забуде молодиця своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоча б вона й забула, я тебе не забуду. Глянь! Я записав тебе в себе на долонях.» (Іс. 49, 15-16).
Людська злоба вирила на долонях Божого Сина глибокі рани – знаки гріха. Проте Господь носить на своїх долонях рівно ж імена всіх своїх дітей – як знак Його вірної і безумовної любові, яку не можуть перекреслити ніякі людські злочини, провини і гріхи. Розбійник звертається до цієї милосердної і вірної пам’яті Бога і отримує запевнення спасіння. Яке велике Боже милосердя! Яка велика Божа милість! Як легко Бог зворушується на найменший відрух каяття і на молитву про прощення. Це та «слабинка» Бога, яка є соломинкою спасіння для кожного, навіть найбільшого злочинця.
«Довготерпеливість Господа нашого вважайте за спасіння», – каже Священне Писання, і пояснює: «бо Господь не хоче, щоб хтось загинув, лише щоб усі прийшли до покаяння» (2 П 3, 15.9). Боже серце відкрите для усіх, а Божа любов вміє чекати, бо вірить в силу покаяння, яке може стати для багатьох ключем до раю.
Колись в раю дерево через непослух першого Адама спровадило на людський рід смерть; сьогодні хресне дерево, на якому висить Другий Адам – Христос, стає життєдайним для усього людства. Колись людина через непослух віддалилася від Бога; сьогодні грішник повертається до Бога через покаяння і чує запевнення про перебування з Богом назавжди у раї: «Сьогодні будеш зі мною у раї».
Дякую Тобі, Ісусе, за Твою довготерпеливість і за Твоє безмежне милосердя до мене і до всіх людей! Навчи мене ніколи не закривати для нікого можливості навернення і покаяння, і тим самим – спасіння. Даруй мені ласку щасливої смерті і дай мені в остатній миті мого життя почути в серці Твій ласкавий голос, божественну обітницю: «Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зі мною в раї!».
Владика Богдан ДЗЮРАХ
