Треба визнати, що людина не може жити без “причастя” – без того, щоб ставати учасником чогось, брати участь у чомусь, єднатися з чимось. Людина не може бути абсолютно незалежною, відгородженою, відстороненою, відділеною від усього і усіх. Її життя може тривати лише завдяки зв’язку, причетності. Людина – істота, яка перебуває в спілкуванні, в спільності з…., в причасності. Спектр таких зв’язків – безмежний. Завжди можна обирати до чого себе залучати або не залучати. Наслідки цього вибору теж можуть бути різними, в залежності від того чи це вибір на користь добра чи на користь зла.
Все зводиться до одного – чого людина причащається? Учасником чого вона є ? З чим (ким) вона єднається? Остаточно – людина є тим, чого вона причащається.
Говорячи про святе Причастя, Церква має на увазі, що людина стає учасником справжнього Життя, Божого життя, яке стає можливим у Тілі і Крові Ісуса Христа. Ісус є Тим, хто віддав своє життя повністю служінню Богові і людям. І коли на Тайній вечері Він каже своїм учням слова: “Прийміть, їжте, це є тіло моє” і “Пийте з неї всі, це є кров моя”, то це не просто риторика, це правда про життя – життя Його і тих, хто хоче жити разом з Ним і так, як Він. Ісус віддає себе повністю нам і ми можемо Його причаститися, тобто стати спільниками Його життя, подібними до Нього. Ісус розділяє з учнями своє життя, свою їжу. Він обирає найбільш доступний і зручний спосіб – їжу і пиття, обирає трапезу як засіб для єднання людини з Богом, а також єднання людей між собою. Він каже: “Їжте”, “пийте”, живіть, спілкуйтеся. Святе Причастя – це не просто “побожна практика”, це акт, який визначає якість життя віруючої людини. Брати участь в Євхаристії, причащатися – це приймати справжнє життя, реальне життя і поступово ставати все більш подібним до Ісуса в служінні Богові і людям.
Максим ТИМО
