Для христового учня смерть не є кінцем, але початком життя вічного. Через браму смерті входимо до такого стану життя, про красу якого навіть не здогадуємось.
Християнин – це людина воскресіння. Людина, яка не лише повірила у воскресіння Ісуса, але й у своє, тобто життя вічне. Життя людини настільки безцінне, що людина готова на все, аби лиш його вберегти. Однак людські сили обмежені. Дочасне життя прямує до смерті, бо вона є його невід‘ємною частиною. Творець же вчинив щось неймовірне для людини, зробивши смерть лише переходом до безкінечного життя.
Фундаментом нашої віри є істина, що Ісус віддав за нас своє життя і зробив нас учасниками своєї перемоги над смертю. У Ньому ми перейшли від смерті до життя. Після драматичної Великої п‘ятниці учням важко було повірити у те, що Ісус воскрес. Не вірив святий Тома, аж поки не побачив Ісуса біля себе, і тоді аж зрозумів, що слід було відбутися цій таємниці Викупу світу.
Серце Ісуса, без сумніву зраділо, коли Тома вигукнув: «Господь мій і Бог мій». Ісус вивів його з темряви невіри до світла Божої присутності.
Ісус довірив свою місію Церкві. Завдяки цьому до нас дійшла правда про Його перемогу над смертю. Тому ми можемо з упевненістю вигукнути, як колись Тома: Ісус – мій Господь і мій Бог! Ісус – це моє життя! Моя радість і слава! Завдяки Ісусові все на землі і в космосі моє!
Факти говорять про те, що пересічний християнин не живе з усвідомленням того, що кожна мить його життя наповнена присутністю воскреслого Ісуса. Тому він не відчуває потреби дякувати Йому за Його Страсті і черпати в Ісусові сили в боротьбі зі злом. Треба просити в Господа благодаті живої віри, щоб наше паломництво життям завершилося участю у славі воскреслого Ісуса. Бо його перемога над смертю та силами темряви є нашою перемогою.
Підготувала Тетяна Трачук
