Бог вже тут, а ти?

Ми продовжуємо слідувати історією перших днів публічної діяльності Ісуса з Назарету. Після 40-денного перебування у пустині на молитві та духовній боротьбі зі спокусами диявола, Ісус повертається у своє рідне містечко. Він прагне розпочати донесення Доброї Новини світові і кожній людині із тих, з ким виростав і хто вплинув на Його зростання. Він направляється до своєї молитовної спільноти, щоби у стінах своєї синагоги роздумувати над Словом Божим. Йому вручають сувої для читання і Він відкриває пророцтво пророка Ісаї. І у них йдеться про прихід обіцяного Месії та знаки, які супроводжуватимуть цю подію. Після прочитання уривка Ісус повертається на своє місце сидіння і запановує тиша. 

Раптом Ісус підносить свій голос і повідомляє усім присутнім цю Добру Новину - Месія тут! Той Месія, якого очікували цілі покоління юдеїв, про якого переповідали із покоління в покоління, прийшов у цей світ і ступає поруч з людиною. Тільки уявіть собі, наскільки приголомшливо звучала ця новина для зібраних на молитву співвітчизників, братів і сестер Ісуса! Вони не можуть збагнути цієї вістки, але й не були здатними заперечувати сили слів, які промовляв Ісус.

Часто Бог увіходить у наше життя несподівано. Нерідко Його дії у нашому житті викликають справжнє здивування, нерозуміння, а навіть небажання сприйняти. Ми би так прагнули мати «ручного» та «передбаченого» бога, як юдеї у пустині, що віддали усе своє золото на створення такого божка у вигляді золотого теляти. Тоді можна було би його контролювати, тримати у сфері своїх бажань та підпорядковувати своїм егоїстичним капризам. Навіть, будучи християнами, нам так важко цілковито відкритися на Бога та сприйняти Його таким, яким Він для нас є - несказанним, незбагненним, неосяжним, але водночас дбайливим, чуйним та люблячим. Бо живий Бог потребує нашої довіри, такий Бог потребує живого стосунку. І ці стосунки щоденно повинні поглиблюватися та розвиватися.

Ісус сьогодні проголошує свою першу проповідь не лише для зібраних у синагозі, але й для зібраних тут, для нас із вами. Він оповіщає нам рік Господнього помилування. Вкотре пригадує нам, що Бог не перебуває десь далеко, навіддалі; Він вже тут, поруч із нами простує дорогою нашого життя. Та, чи здатні ми довіритися Йому, незважаючи на ті життєві обставини, у яких перебуває у своїй родині, серед друзів чи колег по роботі? Наскільки ми маємо відвагу відповісти на Його запрошення і послідувати за Ним, залишивши свої короткозорі очікування та самолюбні плани? У цьому кроці довіри нам здатна допомогти Христова програма служіння: нести Добру новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю… 

Адже Боже Царство вже близько, та воно потребує нашого покаяння і довіри. Воно вимагає нашого особистого стосунку до живого Бога, який здатен дивувати.

Зображення: взято з інтернет-ресурсу "Pinterest".

Отець Іван Вихор