Дорогоцінне миро, волосся і ноги Христа

Здавалося би, святкова вечеря у домі Лазаря буде цілковито звичайною. Так, вона наповнена радістю зустрічі друзів, вона приготована з великим трепетом і старанням, вона свідчить про любов і спільність, які панують між людьми за столом. Аж раптом відбувається щось незвичайне: Марія підходить до Ісуса Христа і розпочинає вмивати Йому ноги. За давнім єврейським звичаєм при вході у будинок подорожнім гостинно подавали миску з водою, щоби вмити ноги. Але Марія робить це самостійно, використовуючи не воду, а миро, та, ще й обтираючи ноги не рушником, а своїм волоссям. У той час, коли усі навколо розпочинають хвилюватися і дивуватися такому вчинкові, Ісус залишається незворушним. Він дозволяє Марії виконати усе задумане. Адже розуміє значення її вчинку.

Дорогоцінне миро, власне волосся, ноги Ісуса Христа… Не дивно, що усі навколо стрепенулися. Стрепенулися від того, що відбулося щось надзвичайне. 

 Перш за все, людей навколо Ісуса здивувала щедрість Марії. Юда Іскаріот оцінив миро у триста динаріїв. Один динарій у цей час був стандартною денною платнею найманого робітника (наприклад, виноградаря). Отже, 300 динаріїв – це фактично річний заробіток звичайної людини того часу, враховуючи вихідні і свята. За ці гроші можна було купити величезну кількість зерна або худоби. Це була сума, на яку ціла родина могла скромно жити протягом року. Лише для порівняння: 30 срібняків (шекелів), за які Юда зрадив Христа, зазвичай прирівнювалися до 120 динаріїв – тобто «ціна зради» була майже у два з половиною рази меншою, ніж вартість самого мира. Згодом за ці гроші придбали ціле поле. Тож Марія вже у практичному вимірі виявляє велику жертовність.

 Другим моментом, який не просто здивував, але шокував усіх присутніх, стало витирання ніг Ісуса власним волоссям. Обтирати чиїсь ноги у тогочасному суспільстві вважалося роботою найнижчого і часто покараного раба. У юдейському суспільстві того часу доросла жінка з розпущеним волоссям на людях – це був скандал. Це вважалося ознакою нескромності або навіть безсоромності. Марія знехтувала своєю репутацією та «пристойністю», щоби виразити свою любов. Врешті, у старозавітніх текстах та єврейській культури ми неодноразово наштовхуємося на те, що волосся вважалося «славою» жінки. Використовуючи його як ганчірку для витирання земного бруду з ніг, вона символічно віддала свою честь і красу на служіння Христові.

 І врешті третій момент більш комплексний. Марія бере миро, що упродовж усієї історії ізраїльського народу було засобом для помазання правителів і царів. Вона визнає Ісуса Христа своїм єдиним Господом і Царем. Відтак виливає це миро не на голову, як це відбувалося під час т.зв. інтронізацій та проголошень царя, але на ноги. А це, у свою чергу, здійснювалося лише щодо померлих, яким помазували ноги перед похованням. Саме тому Ісус визнає у вчинкові Марії пророчий жест, кажучи: «Лишіть її. Вона зберегла те миро на день мого похорону» (Йо. 12, 7). Дії Марії стали мовчазним визнанням Його майбутньої смерті, прийнятої з безмежної любові до людини.

 Тож Марія упокорює себе до рівня раба, визнаючи Ісуса своїм Господом і Спасителем. Вона приймає Його царювання над людиною, яке полягає не у тріумфалізмі, авторитарності чи насильстві, але у безмежній жертовній любові. Вона віддає найцінніше, чим володіє, дорогоцінне миро у матеріальному плані та власну славу і честь у духовному, щоби засвідчити цілковиту відданість, відкритість і чистоту власного освяченого серця. Коли серце людини наповнює Бог, вона не відчуває жодного страху чи браку.

Чим наповнене наше з вами серце сьогодні?

Зображення: взято з інтернет-ресурсу "Pinterest".

Отець Іван Вихор