Кульмінацією притчі про Блудного Сина - Милосердного Батька (Лк 15,11-32) - є обійми тата і сина!

Кульмінацією притчі про Блудного Сина - Милосердного Батька (Лк 15,11-32) - є обійми тата і сина!
⠀
СТАРШИЙ СИН

Здавалось би все ок…
Старший син лишився з татом…

Нікуди не йшов, нічого не просив… Але! Але лишився засмучений! Розчарований! Роздратований та обурений любов’ю і милосердям Батька до свого брата…

Він такий послушний - але страждаючий у цій законопослушності… Виконував сумлінно обов’язки, але не був свобідний! Бо робив все на силу! «На МУС»!

Був  в домі тата, але не цінував ні того, що мав, ні те, ким був… І, напевне, ніколи не дозволив себе просто обійняти батьком… І чи хтось боронив йому коли повеселитись з друзями? Він ж сам встановив собі такий стиль «паслушності»…

⠀
МОЛОДШИЙ СИН

Усе що син отримав від тата в спадщину - розтратив, живши РОЗПУСНО. Кожного разу коли грішимо, тратимо найцінніший спадок - людську гідність. Кожен гріх - це перелюб, бо зраджуєм Божій любові!

Він зійшов на дно! Але «вигрібає» з цього дна, тільки тому, що має мужність сказати собі правду про себе. ВИЗНАТИ ПОМИЛКУ! І бачити перспективу... Відштовхується від цього дна і бачить «рятувальний круг»...- яким є пам‘ять про своє походження...
Згадка про дім і тата...

Син не може бути наймитом... ніколи!
І, навіть, якщо він був готовий, то батько цього не дозволив... Гідність Божого синівства - вона така: незнищима. З жодним болотом її не змішаєш - бо нема такого гріха, якого Бог би не міг простити...

⠀
БАТЬКО

Спадщина. Батько любить своїх дітей. Надбав для них. Віддав передчасно те, що їм (не)належить. І не перестав любити.

Батько чекає і виглядає. Як тільки бачить сина на лінії горизонту - пускається на зустріч! Прощає і повертає те, що може повернути! Не розтринькане майно, бо його нема, але синівську гідність!
Дає одяг, сандалі і перстень!
Дарує прощення!

Центром і кульмінацією зустрічі є обійми батька-сина. Обійми, які промовляють без слів і виявляють те, що є у серці. Обійми, що інтегрують в сім’ю і знаменують прийняття і визнання! Відновлюють приналежність і гарантують безпеку!
Так часто нам просто бракує обіймів…
...
І ніхто з нас не має права почуватися бездомним і безхатьком, чи сиротою – бо в обіймах Бога ми завжди вдома.

Отець Роман Демуш