ProЛІС День 5. Сила присутності

Упродовж усього молодіжного світоглядного табору ProЛІС владика Браян Байда, голова Патріаршої комісії УГКЦ у справах молоді, щоденно очолював Архиєрейську Божественну Літургію. Ці богослужіння ставали особливим духовним простором для учасників табору, а проповіді єпископа допомагали молоді глибше осмислити віру, свободу, покликання та щоденне християнське життя.

Ділимося проповідями владики Браяна Байди, які протягом табору мала нагоду почути наша молодь.

 ― Якби ми знайшли одну хвилину, щоби подивитися в очі іншій людині, ми могли б відчути себе незручно. Це залежить від того, чи ми знаємо ту людину чи ні.

Ми знаємо, що між людьми існує зона комфорту, коли ми розмовляємо між собою, і це добре. Я не кажу вам нічого нового, але ми знаємо про цю зону комфорту.

Адже що відбувається, коли ми входимо в цю зону комфорту? Ми, ймовірно, хвилюємося і говоримо подумки:

«Це занадто близько!»

«Що хоче від мене людина, яка стоїть так близько?»

«Про що вони насправді думають тепер?»

«Ого, я не знав, що їхні очі такого кольору!»

«Подивіться, які у них зморшки навколо очей!»

«Мені незручно, і я хочу припинити це!»

Коли ми розмовляємо з іншими, ми явно маємо вибір щодо того, наскільки близько стояти до них. Якщо ми занадто близько, ми, природно, боронимося.

Інший вибір, який у нас є, — бути повністю довірливим, можливо, так, як ми відчуваємо, коли дивимося в очі цієї дитини. Подивіться в очі дитини, і ви, швидше за все, не будете боронитися від будь-чого. Уявіть собі, що ви цілуєте її щоки та носик і дивитесь їй в очі!

Зрештою, ми, боронячись, можемо обрати дивитися в очі Матері Божої, Богородиці, із недовірою, чи дивитися в Її очі й дозволити Їй дивитися в наші очі з повною довірою.

ІКОНА Матері Божої Неустанної Помочі

Вдивляймося в Її очі, і нехай Вона дивиться в наші очі. Розкажіть Їй про свій день, та дозвольте Їй розповісти, якими були деякі з Її днів, коли Вона виховувала Ісуса.

Розкажіть Їй про свої побоювання, свої проблеми, і дозвольте Їй поділитися з вами деякими спогадами, коли Вона боялася.

Розкажіть Їй про труднощі, які ви відчуваєте, прощаючи комусь, а потім дозвольте Їй з вами поділитися труднощами, які Вона мала, прощаючи тим, хто мучив Її Сина Ісуса і хто розіп’яв Його.

Розкажіть Їй про ваше здоров'я, про вашу молодість, про важливі моменти вашого життя, про виховання ваших дітей, про дружбу з іншими тощо, і нехай Вона поділиться з вами такою кількістю подібних історій. Можливо, ви зможете промовчати на досить довгий час, щоб просто слухати Її. 

Це Мати, Яка виховала Ісуса. Ісус знав, як Вона дивилася на Нього, як Вона зазирала в Його душу, як Вона слухала все, що Він мав з Нею поділитися, а потім Вона відповідала з мудрістю, любов’ю та співчуттям. Це був досвід, який Ісус звик мати, коли Вона була зовсім присутня біля Нього. 

Тепер пригадайте собі розповідь, коли Ісус відвідує Марту та Марію.

(Від Луки 10:38-42; Напрестольне Євангеліє УГКЦ)

Коли вони були в дорозі, Ісус увійшов в одне село, і якась жінка, на ім’я Марта, прийняла Його в свій дім. Була в неї сестра, що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала Його слова. Марта ж клопоталася усякою послугою. Підійшла вона і каже: Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи ж їй, щоб мені помогла. Озвався Господь до неї і промовив: Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї. 

Ісус знав, що Марія була присутня. Вона, як і Його мати, Богородиця, була цілковито присутня біля Нього. Тим часом Марта була зайнята традиційними справами зустрічі та підготовки, коли гість загостив. Марта мала дуже добрі наміри, а Ісус знав, що вона лише була свідома того, що Він був у кімнаті, але вона не була присутня біля Нього. Вона була з Ним, але вона не була присутня біля Нього. Тут величезна різниця, бо Марта була настільки захоплена тим, що хотіла зробити, що вона, по суті, казала Ісусові, що робити. Вона наказала Ісусові сказати Марії, щоб вона допомагала.

Ісус сказав, що те, що Марія вирішила зробити, тобто бути присутньою біля Ісуса, не відніметься від неї.

Отже, коли ми за допомогою ікони молимося до Ісуса, або за допомогою ікони молимося до Пресвятої Богородиці, або безпосередньо в центрі нашого розуму, ми можемо вибрати — боронитися чи довіряти.

Можливо, буде потрібно багато зусиль протягом багатьох років, але мета полягає в тому, щоб завжди приходити до Ісуса чи до Пресвятої Богородиці, перед іконою або перед їхньою невидимою присутністю, і відкинути все, що відволікає. Поділившись усіма нашими проблемами, турботами та потребами, проханнями про тих, хто воює в Україні, здоров’я родини та друзів, врешті-решт, стараймося НЕ бути як Марта, а більше бути подібними до Марії.

Коли ми просимо Святого Духа про ласку, щоб направду бути присутніми біля Ісуса і направду бути присутніми біля Богородиці, як кожна Особа Пресвятої Трійці є зовсім присутня біля кожної Особи, тож будьмо присутніми біля тих, хто в наших родинах, у подібний спосіб.

Щоб ми чули, як Ісус говорить до нас знову і знову, як Він тоді говорив до Марти: «Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї».

Нехай Дух Святий дасть нам ласку бути присутніми біля Богородиці, дивлячись в Її очі і в Її душу з повною довірою так, як ми б дивилися в очі і серце дитини. Щоб ми дивилися в очі і серце Ісуса, як Марія, сестра Марти, була присутня біля Нього, так як Богородиця була присутня біля Ісуса. Потім дивімся і ми чимраз частіше на членів наших родин і на наших друзів точно так само.