Страх смерті й мистецтво жити

🌿 Страх смерті й мистецтво жити

Є страхи, що руйнують, і є страхи, що вчать.
Смерть — це той страх, який оголює все зайве.
Він не питає дозволу, не чекає, поки ми будемо готові.
Він просто нагадує: ти — не безмежний. Тож живи справжньо.

Багато людей бояться смерті, але, якщо чесно, ми частіше боїмося не самої смерті, а того, що не встигнемо жити.
Не встигнемо пробачити, обійняти, сказати, що любимо.
Не встигнемо бути собою.
І тому страх смерті — це, по суті, страх непрожитого життя.

🕊 Святий Іриней Ліонський писав:

«Слава Божа — це жива людина, а життя людини — це бачення Бога.»
Тобто, чим більше ми бачимо Бога в житті — тим більше живемо.
І навпаки: коли душа втрачає зв’язок із Творцем, смерть починає панувати ще до того, як тіло згасне.

Сократ, стоячи перед судом, казав:

«Боятися смерті — це вдавати, ніби ти знаєш те, чого не знаєш.»
Його слова дивно перегукуються з вірою:
бо той, хто довіряє Богові, не мусить знати «як буде» — йому достатньо знати Хто буде поруч.

У психології страх смерті — це часто страх втратити контроль.
Юнг казав, що «смерть — це найглибше дзеркало нашого “я”».
Воно не бреше: у ньому видно, що з нас справжнє, а що лише роль. І, можливо, саме тому страх смерті може стати дверима до життя — якщо ми не втечемо, а подивимося в нього з довірою.

🌾 У Євангелії Ісус не обіцяв, що ми не помремо.
Він обіцяв, що смерть не матиме останнього слова.
І саме ця обітниця дає сили жити тепер — не колись, після, а сьогодні: любити, творити, бути живим усім серцем.

Мистецтво жити — це не вміння втекти від кінця, а вміння бачити в кожному дні початок.
Бо життя — це не кількість подихів, а кількість моментів, коли ми справді відчули, що дихаємо.

🕯 Коли в серці з’являється страх смерті,
варто не відганяти його, а запитати:
що в мені ще не живе? де я ще не дозволив любові торкнутися?

Бог не хоче, щоб ми втікали від смерті.
Він хоче, щоб ми навчилися жити так, щоб навіть смерть не зруйнувала любов.

Отець Олег Здреник