Як говорити з дітьми про смерть?

Читай також

  • «Про що мовчать діти?» — серія розмов про потреби дітей з погляду психології та духовності
  • Лист св. Івана Павла ІІ до дітей, які чекають Різдва
  • Резиденцію Святого Миколая у Патріаршому домі вже відвідало чотири тисячі дітей
        • Як говорити з дітьми про смерть?

          Якщо Тебе запитають, чи впевнений ти, що ночуватимеш сьогодні у своєму ліжку – не зможеш відповісти достовірно. Бо ні в чому немає певності. Напевно лише одне – всі ми колись помремо. Все інше відносне. Говорити з дітьми про смерть дуже важливо і …важко. Особливо, коли діти – невиліковно хворі. Як сказати про це їм? Або ж як пояснити їм втрату когось із батьків, рідних, друзів, щоб не травмувати ще більше?

          Коли йдеш говорити з дитиною, маєш дізнатися, що вона знає. Найчастіше діти знають і відчувають усе.

          Не проблема сказати правду, проблема у тому, як?

          Шістнадцятирічний підліток, на перший погляд,  може виглядати готовим до сприйняття будь-якої інформації, однак всередині бути дитям, глибоко зраненим.

          Правда завжди повинна лікувати, вселяти надію. Невиліковно хворого неможливо переконати в одужанні, але можна запевнити, що страхи смерті безпідставні: у момент, коли вона настане, не буде боляче, не буде задухи і хтось обов’язково буде поруч.

          Необережні висловлювання про смерть часто формують уявлення дитини. Нерідко трапляється почути: “дідусь (бабуся, татко, приятель) пішов на небо, бо був дуже чемний”. Дитина сприймає усе буквально: якщо я буду чемний, то піду на небо, а на небо я ще не хочу. Такі діти зроблять усе, щоб показати свою «чемність».

          П’ятирічному хлопчику втрату матері пояснили тим, що “Бог забрав маму, бо дуже її любив”. То значить, що я не любив мами достатньо, а чи якщо Бог любить, то забирає, а я не хочу іти ще.

          «Бог забрав дядечка, бо він був без гріха». Дитина одразу ж розуміє: бути без гріха – це помирати, а я не хочу помирати, отже, треба грішити.

          Не менш болісною є установка, коли дитині кажуть молитися і просити у Бога рятунку у тому випадку, коли смерть неминуча. Чуда трапляються, але це вкрай небезпечно – дитина не довірятиме Богу, коли чуда не буде.

          Не кажіть дітям ні в якому разі: “тітка не померла, а заснула”. Саме звідси корінь усіх дитячих проблем зі сном, бо в свідомості чітко спрацьовує відповідність: померти – заснути.

          Або ж «він помер, бо Бог так хотів». Такий вислів формує спотворений образ Бога в дитини. Який же він батько, коли хоче смерті для своєї дитини?

          Більшість дітей перед смертю абсолютно переконані, що їх стан – кара за гріхи. Але де у Біблії написано, що Бог карає. Бог – це Любов.

          Дитину у травмованому стані після втрати рідних не можна ще більше переобтяжувати: заклики «взяти усе в кулак», «ти тепер господиня», «ти відповідаєш за братика, сестру, тата…» для дитини-підлітка найчастіше приводять до суїцидальних виявів.

          Діти надто чутливі до внутрішнього стану – їх не обманути. Говорити про смерть, втрати з ними можна лише тоді, коли є внутрішній спокій. Коли ж вам щойно освідчились в коханні або ж подарували автомобіль – відкладіть цю розмову і приходьте до такої дитини спокійним.

          Ніхто з тих, хто помирає, не боїться смерті. Всі ми боїмося життя, його гіперболізованих виявів, які свого часу дорослі нам просто неправильно і некоректно пояснили.

          За матеріалами семінару, проведеного в УКУ на кафедрі психології з міжнародною участю професора Універистету імені Миколи Коперніка (Польща) Йозефа Біннебезеля.

          Автор: Тетяна Трачук

          Фото:  uzv

           

           

          Читай також

        • «Про що мовчать діти?» — серія розмов про потреби дітей з погляду психології та духовності
        • Лист св. Івана Павла ІІ до дітей, які чекають Різдва
        • Резиденцію Святого Миколая у Патріаршому домі вже відвідало чотири тисячі дітей
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.

               

              Про автора

              Учасник команди ДивенСвіт:)

              Коментарі

              • Тетяна Трачук    13.02.2017 о 10:20

                Дорогий читачу, коли б Ви були уважні, то помітили б, що цю статтю написано на матеріалі лекції професора – це його думки і слова передано тут. Про зазначеного автора статті не хвилюйтесь – у мене є богословська освіта і за час навчання Біблію таки прийшлось перечитати. Однак не бачу Вашої аргументованої позиції у коментарі. Висловіть її, будь ласка.

              • Олег    12.02.2017 о 16:05

                “Але де у Біблії написано, що Бог карає” – автор статті хоч Біблію читала? Не маю на увазі підсолодженні дитячі скорочені версії чи синодальні брошурки, а дійсно книги старого і євангелія нового завітів, від а до я. Про отакі речі дітям точно розказувати не потрібно.