Знак хреста — простий жест і водночас глибокий вираз віри як для католиків, так і для православних. Ми робимо знак хреста, коли входимо до храму; після того, як приймемо Святе Причастя; перед споживанням їжі, а також щоразу, коли молимося.
Пропонуємо ще 17 причин, чому це варто робити якнайчастіше. Звісно, це не остаточний перелік… нехай би кожен подумав від себе особисто ще про три. До рівного рахунку.
1. Знак хреста — це молитва.
«Во Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь», — так ми починаємо і закінчуємо наші молитви — можливо, й не усвідомлюючи, що знак хреста сам по собі є молитвою. Адже якщо молитва за своєю суттю — це «піднесення думки до Бога», як писав св. Йоан Дамаскин, то знак хреста безсумнівно отримує право так називатися. «Це не порожній жест! Знак хреста — потужна молитва, що закликає Святого Духа як божественного захисника та провідника нашого успішного християнського життя», — пише Берт Ґезі. Як сакраментальний жест, знак хреста готує нас до отримання Божого благословення і налаштовує нас на співпрацю з Його благодатю.
2. Ми освячуємо свій день.
Постійно повторювана дія під час важливих моментів щоденно, знак хреста освячує нашу буденність. «Під час кожного кроку і руху вперед, на кожному вході й виході, щоразу, коли ми одягаємося та взуваємося, коли купаємося, коли сидимо за столом, коли запалюємо ліхтарі, лежимо на канапі чи сидимо на стільці — кожну звичну дію повсякденного життя ми супроводжуємо проведенням на лобі знаку [хреста]», — писав Тертуліан.
3. Доручаємо усього себе Христові.
Рухом руки від чола до серця і потім до плечей ми просимо Божого благословення для наших думок, емоцій та бажань, для нашого тіла. Іншими словами, знак хреста вручає нас — тіло і душу, розум і серце — Христові. «Нехай Він зійде на усю нашу особу: тіло, душу, розум, волю, думки, почуття, наші справи, виконані і ще ні, освятить силою Христа, в ім’я Триєдиного Бога», — писав видатний богослов ХХ ст. Романо Ґвардіні.
4. Згадуємо Воплочення та прославляємо Трійцю.
Рух униз, від чола до грудей символізує тайну втілення Божого Сина, «позаяк Христос зійшов з небес на землю», писав Папа Інокентій III в своєму повчанні щодо того, як здійснювати знак хреста. За традицією християни роблять знак хреста, складаючи разом два пальці (великий з безіменним або вказівним), аби виразити таким чином істину про двоїсту природу Христа. Виголошуючи ім’я Бога Отця, Сина і Святого Духа, ми визнаємо нашу віру в Триєдиного Бога. Про це також свідчимо, коли робимо знак хреста, складаючи три пальці. А отже, кожен знак хреста — це таке собі міні визнання віри.
5. Пригадуємо Страсті нашого Господа.
По суті, креслячи обриси хреста на собі, ми згадуємо розп’яття Ісуса. Цей спогад поглиблюється, якщо ми тримаємо нашу праву руку відкритою, використовуючи всі п’ять пальців на спомин про п’ять ран Христа.
6. Керуємо нашу молитву до Бога.
Однією зі спокус у молитві є звернення до Бога як до людини згори, нашого приятеля, свого роду космічного джина. Коли так діється, наша молитва стає радше зосередженням на власних проблемах, аніж зустріччю з Живим Богом. Знак хреста негайно фокусує наш погляд на істинному Богові, зазначає Берт Ґезі: «Коли ми взиваємо до Трійці, ми зосереджуємо нашу увагу на Богові, який створив нас, а не на Богові, якого створили ми; ми відкидаємо власні уявлення і скеровуємо наші молитви до Бога, який об’явився нам як Отець, Син і Святий Дух».
7. Підтверджуємо походження Сина і Духа.
Підносячи спершу руку до чола, ми згадуємо, що Отець — перша особа Трійці. Опускаючи руку, ми «висловлюємо, що Син від Отця походить», і, закінчуючи зверненням до Святого Духа, ми підкреслюємо, що Дух походить від Отця і Сина, навчає св. Франциск Сальський.
8. Взиваємо сили Божого Імені.
У Святому Письмі не раз читаємо про силу імені Бога. У Посланні до Филип’ян апостол Павло каже, що «перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею» (пор. Флп 2, 10); у Євангелії від Йоана сам Ісус нам сказав: «І все, що тільки попросите в Моє ім’я, Я зроблю, щоб Батько був прославлений через Сина. Коли попросите щось в Моє ім’я, Я зроблю це» (пор. Йн 14, 13?14).
9. Розпинаємо себе з Христом.
Той, хто хоче слідувати за Христом «зречеться самого себе» і «візьме свій хрест», казав Ісус до своїх учнів (пор. Мт 16, 24). «Я спiврозп’явся Христовi», — пише Апостол Павло в Посланні до Галатів (Гал 2, 19). «Проголошуючи знак хреста, проголошуємо наше “так” стосовно цієї умови апостольства», — пише Ґезі.
10. Просимо підтримки у наших стражданнях.
При проведенні рукою від плеча до плеча ми просимо Бога, «щоб підтримав нас, аби був пліч?о?пліч із нами в наших стражданнях», — пише Ґезі.
11. Підтверджуємо наше Хрещення.
Ми використовуємо ті ж слова, якими прийняли таємницю Хрещення. Знак хреста є «підтвердженням і повторним прийняттям нашого хрещення», писав кардинал Йозеф Ратцінґер.
12. Відвертаємо прокляття.
Знак хреста нагадує нам про прощення гріхів, це запрошення залишити гріх, так св. Франциск Сальський пояснює рух від лівого до правого плеча: «з лівого боку — від прокляття, до правого — для благословення», навчає він. Рух зліва направо також означає наш майбутній перехід від теперішнього страждання до майбутньої слави, як це учинив Христос, «перейшовши від смерті до життя, і від пекла до раю», писав папа Інокентій II.
13. Приміряємо на себе образ Христа.
В Посланні до Колосян св. Павло використовує символ одягу, аби описати, як наша гріховна природа перетворюється у Христі. Ми повинні скинути з себе стару людину і зодягтися у «нову, що відновлюється для пізнання за образом Створителя її», повчає Апостол народів (пор. Кол 3, 9?10). Отці Церкви бачили зв’язок між цим віршем і оголенням Господа на хресті, «вчення стосовно відкинення нашої старої природи у Хрещенні і зодягнення у нову [людину] — частина наготи розп’ятого Христа», — пише Берт Ґеззі. Він доходить висновку, що ми можемо розглядати знак хреста як «нашу участь в оголенні Христа під час хресної муки та Його зодягнення у славі воскресіння». Отже, коли ми робимо знак хреста, ми докорінно ототожнюємо себе із повнотою події розп’яття, а не лише з тими її частини, які ми можемо прийняти або які є доступними для наших почуттів.
14. Декларуємо свою приналежність до Христа та стаємо Його військом.
У давньогрецькою слово «знак» означає «sphragis»; це саме слово використовувалося ще й для того, аби виразити приналежність. Зокрема, пастух позначав своїх овець міткою (печаттю), яку він називав «sphragis». Роблячи знак хреста, можемо мати перед очима саме цей образ, це допоможе нам пам’ятати про те, хто є нашим істинним Пастирем.
«Sphragis» — це також знак імені генерала, який наносився на тіло воїнів за давніх часів. Чергова метафора, що влучно відображає суть християнського життя: ми слідуємо за Христом, нашим Пастирем, покликані бути воїнами Христа, відкидаючи усякий страх. Апостол Павло у Посланні до Ефесян заохочує нас: «Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви твердо стояти проти хитрощів диявольських. (…) Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже» (пор. Еф 6, 10?17).
15. Оберігає нас від диявола.
Знак хреста є саме тим видом зброї, яку ми використовуємо в боротьбі з дияволом. Як навчав один середньовічний проповідник на ім’я Ельфрік: «Людина може чудово здіймати свої руки, не створюючи ніякого благословення, допоки не зробить знаку хреста. Але якщо вона учинить його, то ворог зараз же буде наляканий цим переможним знаком». Інший відомий вислів, що приписується св. Йоанові Золотоустому, говорить: «Ми наказуємо демонам іти геть, креслячи знак хреста, адже таким чином згадуємо засіб, що їх розгромив».
16. Хрест — печать Святого Духа.
У Новому Завіті згадане вище слово «sphragis» також іноді перекладається як печать. У Другому посланні до Коринтян апостол Павло пише: «Той, хто утверджує нас разом із вами у Христі й також помазав нас, є Бог. Він поклав на нас свою печать і дав нам Дух у серця наші, як завдаток того, що виконає свою обітницю» (пор. 2 Кор 1, 22). Отож, креслячи знак хреста, ми ще раз утверджуємо себе в Дусі, закликаючи Його потужне втручання в наше життя.
17. Свідчимо іншим.
Часто ми робимо цей жест публічно, адже знак хреста є простим способом, аби засвідчити про свою віру перед іншими. «Отож не будемо соромитися свідчити про Ісуса Розп’ятого! Нехай хрест, зроблений з відвагою на нашому чолі, а також над усім, чого ми торкаємося, буде нашою відзнакою. Ми креслимо знак хреста над хлібом, який ми їмо; над посудом, з якого ми п’ємо; у час наших приїздів та на від’їздів; перед спочинком, коли ми лягаємо і коли встаємо; коли ми перебуваємо в русі та в час спокою», — повчає св. Кирило Єрусалимський.
За матеріалами: Сatholic Еxchange
Переклад: Людмила Вишневська, СREDO
Джерело: credo
