Чого ти хочеш досягти у своєму житті? Якби ти мав скласти список своїх цілей, що б ти у ньому написав? Кращий автомобіль? Більшу сім’ю? Більше вільного часу? Ти б хотів бути щасливішим? Якщо у твоєму списку стоїть «бути щасливішим» (або щось подібне), то викресли це
Не зрозумій мене неправильно, немає нічого поганого в бутті щасливим. Бути щасливим — добре. Щасливим людям так добре, що багато хто прагнуть мати багато речей, які могли би з’явитись і в твоєму списку (друзі, влада, краса, гроші), тільки тому що вони прагнуть завдяки цьому стати ще щасливішими. Не тільки це: буття щасливим може допомогти тобі отримати те, чого прагнеш. Щасливі люди популярніші (радісні, енергійні, сповнені ентузіазму і мають купу суспільних зв’язків), вони досягають багатьох успіхів (щасливі студенти більше заробляють після завершення навчання) і навіть можуть довше жити. Чому ж не треба старатися бути щасливішим?
Уяви собі невдалий день на роботі, й ти почуваєшся нещасливим. По дорозі додому чуєш по радіо про концерт, під час якого будуть виконані твори твого улюбленого композитора, нехай це буде Стравінський. Думаєш: «Чудово! Я піду на концерт, Стравінський мене втішить, і я буду щасливий». Купуєш білет, сідаєш, починається концерт, а ти чекаєш, поки станеш щасливіший. Можеш чекати довго…
Що цікаво: якби, йдучи на концерт, ти не очікував, що матимеш після нього кращий настрій, то так би могло статися. Але рішення бути щасливішим стало твоїм суперником. Експеримент, на якому досліджувалося наслідки старань бути щасливішим, показав, що такі старання або навіть моніторинг рівня задоволення заважає бути щасливим. У цьому експерименті вибрані люди слухали «Весну» Стравінського. Одні з них мали просто слухати музику, а іншим сказали, що слухання музики поліпшить їм настрій. Решта мали за завдання спостерігати за своїм рівнем задоволення під час слухання музики. Несподівано з’ясувалося, що слухання поліпшує настрій тільки тоді, коли… просто слухаєш. Коли слухачі не звертали уваги на свій рівень задоволення і не старалися поліпшити собі настрій. Сидіння у концертному залі й очікування, що Стравінський покращить твій настрій, дає тобі основоположну гарантію, що цього не станеться. Стараючись бути щасливим і постійно перевіряючи свій рівень щастя, ти оберігаєш себе від того, щоб бути щасливим!
Так само і з розвагами. Пам’ятаєш щасливе святкування 2000‑го Нового року? Якщо ти подібний до інших людей, то, озираючись, помітиш, що попри якнайстаранніші приготування й плани ти не розважався краще й веселіше, ніж на інших новорічних святкуваннях, а може, навіть і гірше. Залежно від того, скільки шампанського тоді випив, можеш не пам’ятати й самого святкування.
Дослідження показують, що люди, які призначили більше часу та грошей на приготування фантастичного ювілейного новоріччя, розважалися гірше, ніж ті, хто не доклав надмірних зусиль до цього приготування. Скидається на те, що надмірні старання про добру розвагу становлять надійний спосіб убити веселощі…
І ще одна причина, через яку варто викреслити «щастя» зі свого списку: щасливі люди часто зовсім не ставлять собі за завдання «бути щасливими». Список таких цілей, як «думати позитивно», «бути щасливим», «мати оптимістичний настрій» і таке інше — може свідчити про те, що така людина зовсім не щаслива й не думає позитивно. Можливо, це очевидне, що щасливі люди — вже щасливі, тому й не потребують ставити собі щастя за мету. З іншого боку, однак, це зовсім не має бути таким очевидним.
Подумай, що би сталося, якби замість щастя поставити фізичний стан. Люди, які у доброму стані, часто ставлять собі за мету підтримувати його, бігаючи або ходячи до спортзалу на заняття. Щастя відрізняється від хорошого фізичного стану тим, що більшість щасливих людей не ставлять собі цілей, безпосередньо пов’язаних з підтримкою свого щастя. Прокинувшись уранці, вони не думають про те, як їм залишитися щасливими цілий день, тоді як люди у хорошій фізичній формі можуть прокидатися з думкою про те, як втиснути у план дня час на вправи. Дослідження щодо Стравінського та ювілейного новоріччя чітко показують, що щасливі люди не планують собі щастя, бо якби вони так робили, то могли б бути менш щасливими. Аби насправді бути щасливим, ти маєш перестати старатися!
Одразу ж після того, як припиниш гонитву за щастям, ти повинен перестати старатися мати більше вільного часу. Люди вважають, що будуть щасливіші, якщо матимуть більше вільного часу; однак вільний час переоцінюють. Подивімося, як змінилося життя сучасного світу. Люди мають багатства, забезпеченість, швидкості, досягнення, про які наші предки й гадки не мали. Пральна машина! Автомобіль! Подорожування літаками! Комп’ютери! Розумні телефони! Весь світ на долоні!…
Ми живемо довше, ніж люди жили раніше, ми здоровіші, ніж було раніше, ми можемо тішитися вільним часом. Нові ліки дозволяють запобігати інфекціям, підправляють інтимне життя, мінімалізують наслідки нашого щедрого харчування і… великої кількості вільного часу. Однак статистика показує, що люди почуваються менше щасливими, ніж у ті часи, коли доводилося мити посуд і прати руками, і не було нічого такого, як тканина, що не зминається.
Вільний час не становить проблеми самої по собі. Йдеться про те, як люди його проводять, а роблять вони це, переважно сидячи перед телевізорами та комп’ютерами. Багато кому те, що діється на екрані, заступає те, що діється за вікном.
Якби я назовсім вимкнула телевізор у нашому домі, чоловік би, найімовірніше, розлучився зі мною. Однак я не можу ігнорувати того, що телебачення — це як цукор порівняно зі щоденними діями, а споживається забагато і того, і того. Проблема з цукром — та, що коли з’їдаєш батончик, у твоїй крові з’являється велика кількість цукру. Незабаром після цього організм виробляє дозу інсуліну, аби розщепити цукор. На жаль, інсулін виробляється з запізненням, коли більшість цукру вже поглинута. Інсулін мусить «вдовольнитися» рештками цукру, внаслідок чого рівень цукру в крові падає, а ти голодний і злий, і хочеш чергового батончика, аби підвищити рівень цукру в крові… і так без кінця.
З’їдання солодкого приносить парадоксальний наслідок — протилежний бажаному. Якщо ти збирався бути менше голодний і менше злий, то будеш ще більше голодний і ще більше злий. Подібний ефект на почуття щастя справляє перегляд телебачення. Дивишся, що там показують, аби відволіктися, розслабитися, відірватися, почутися краще, стати щасливішим. На жаль, попри те, що телепрограми можуть розважити, вони тільки інколи бувають приємними, і ще рідше захопливими. У підсумку ти сидиш злий, втомлений, і думаєш, що треба ще трошки чогось пошукати, передивитися… певно, про наслідок ти вже здогадався.
Кожному треба інколи трошки подивитися телевізор, як кожному інколи треба трохи цукру. Проблема з’являється тоді, коли ти приймеш за основу, що якщо невелика кількість чогось тобі допомагає, то більша кількість означатиме, що стане краще. А це не так. Запевняю тебе, що просиджування годинами перед телевізором та об’їдання батончиками у перспективі не принесуть тобі ні здоров’я, ні задоволення, ні тим більше щастя.
С’юзен Сеґерштрьом
За матеріалами: credo-ua.org
