Один чоловік робив красиві речі із золота та срібла. Кожна створена ним прикраса дуже цінувалася, бо виглядала дивовижно. Сережки, браслети, хрестики, колечка, ланцюжки – все це в нього довго не затримувалося.
Якось умільцю запропонували оздобити щойно збудовану церкву.
— Ви майстер хороший, бачив ваші вироби. Хотів би, щоб ви приклали свої руки і до нашого храму, прикрасивши його. Заплатимо, звичайно, скільки скажете, але частинами, бо зараз всіх грошей не маємо. Будівництво дороге…, – попросив парох.
Майстер про себе подумав: «І навіщо мені воно, часу витрачу багато, а гроші, хто знає, коли віддадуть!». Вголос сказав: «Храм великий збудували! Отже, роботи буде багато, а я ще не такий професіонал у цій справі, тому шукайте когось іншого».
Цими роздумами ввечері поділився з товаришем. Той послухав і спитав:
— Ти знаєш хто такий Мікеланджело Буонарроті?
— Звичайно! – оживився ювелір. – Італійський скульптор. Жив в епоху Відродження. Розписав стелю Сікстинської капели і не тільки…
— А чи відомо тобі, що майже усі шістсот квадратних метрів стелі він розмалював сам протягом чотирьох років і без помічників? Більше того, працювати доводилось на висоті майже двадцять метрів. Фарба застигала миттєво і тому Мікеланджело мусів малювати швидко, не покладаючи рук. Художник днями жив під стелею, малюючи лежачи і тримаючи пензля над головою. Бувало, що навіть спав взутим. За час малярства, від неправильного положення тіла, скривив хребет і майже перестав бачити від надмірного напруження…
— Дивовижна самопожертва. Аж страшно… Думаєш, треба було взяти роботу?
— Думаю, що так. Треба щось і Богові дати. Це все для людей ти робиш. І від них, повір, вдячності точно не будеш мати, хіба що кілька папірців зелених… Він же дав тобі талант робити ці прикраси. А так хоч будеш «…жертводавцем храму сього», ще й віками згадувати будуть.
Усім нам відомі слова Господа до Марти: «ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.» (Лк.10. 41-42).
Кажуть, що Святий Дух завжди є і буде поруч з людиною. Як же його розпізнати? А дуже просто: пригляньтесь ближче до витворів мистецтва, прислухайтесь до музики, насолоджуйтесь звуками природи.. Святий Дух – це дія, творчість, подих життя. Він – Божий Дух. І якщо йому потрібна поміч… не відмовляйте!
Аудіоверсія притчі тут>>>
Автор: Юлія Головчин
Фото: joiasinvogue
