Гра, що вирішує конфлікти

Читай також

  • Працю св. папи Івана Павла ІІ про богослов’я тіла вперше переклав українською Інститут родини та подружнього життя УКУ
  • Доєднуйтеся до “Благодійного вечора з представленням книги в честь отця професора Михайла Димида ― батька героя Артемія”
  • Як молитися в час війни?
        • Гра, що вирішує конфлікти

          Знайти вихід із соціальної кризи, не промовчати і допомогти пригнобленому, стати ініціатором змін і змінити історію. Глядачі можуть стати акторами і навпаки – усе це завдяки унікальній методиці театру пригноблених, або форум-театру. Кафедра соціальної педагогіки УКУ перейняла цей досвід від чеських колег, і які викладатимуть студентам нову методику в межах навчальної програми.

          Форум-театр – це методика, яку запропонував у 70-х роках ХХ ст. бразилець Аугусто Боаль. У своїй країні він пройшов через тортури диктаторства, і зрозумів, що побороти соціальне, економічне чи психологічне насильство можна через зміну власної поведінки і власного відношення до проблеми. «Театр – це мистецтво споглядання самих себе», – писав Боаль. Режисер заснував форум-театр, аби допомогти людям шукати вихід із соціальних проблем. Глядач може стати актором і зіграти так, щоб вирішити проблему. Спочатку усі дивляться виставу і аналізують проблему. Переглядаючи вдруге, будь-хто з глядачів може зупинити виставу і стати на місце актора, аби змінити хід подій, якщо йому це вдасться. У такому форматі глядачі є сценаристами і акторами. За методикою класичного форум-театру є агресор, жертва і кілька «нейтральних»; агресора замінювати не можна, хоч це і вирішує ситуацію, але в реальному житті так не буває. Вистава зупиняється в кульмінаційний момент: дискримінації, приниження, конфлікту, узурпації влади чи фізичного насильства.

          Опановували акторське мистецтво викладачі та студенти УКУ в Празі на щорічному чеському фестивалі форум-театрів у грудні 2015 року. Після завершення навчального курсу кафедра соціальної педагогіки УКУ домовилася про співпрацю. З наступного року чехи навчатимуть новій методиці студентів 3-го курсу, які мають змогу обрати в межах навчальної програми спеціалізацію драматичного виховання.

          unnamed

          В. о. декана факультету наук про здоров’я Світлана Стельмах розповідає про отриманий досвід:

          «За три дні у Празі ми вчилися акторству, а потім кожна команда демонструвала свою виставу, під час якої шукали шляхи виходу із соціальної проблеми. В університеті м. Брно під час 2-денного курсу вивчали ще один метод драматичного виховання – структурно-драматичну гру, коли в заняття поєднується із елементами театралізації. Нашою темою були переселенці. Ми намагалися зобразити в сценках, що відчуває людина, змінюючи місце проживання. По завершенню курсу вирішили, що проект варто продовжити і домовилася з чехами про співпрацю на наступні півтора роки».

          Днями студенти і викладачі УКУ презентували методику форум-театр для усіх охочих. Виставу «Одного разу в школі…» вони показали у двох загальноосвітніх школах № 93 і № 97, а потім в УКУ.

          unnamed1

          В основі вистави історія про несправедливу і зухвалу вчительку, яка пропонує додаткові заняття найменш успішним дітям і навмисне занижує оцінки учням, батьки яких відмовляються брати факультативні заняття. Корупція, соціальна нерівність і потреба в реформуванні освіти, соціальна справедливість і відстоювання прав людини – проблемні теми, які програвали актори вистави.

          На відміну від студентів, у дітей менше соціального досвіду, але вони весь час пропонували варіанти і ще більше втягувалися у гру, розповідає Світлана Стельмах, яка також була актором.

          «Спочатку діти соромилися, але потім намагалися долучатися до всіх кульмінаційних моментів. Найкращим відгуком були слова: «Хочемо ще». Цікаво, що дітям таки вдавалося знаходити вихід із проблемних ситуацій. Радувало те, що більшість з них ставали на сторону пригнобленого. Вони визнавали, що в школах є проблема нерівного ставлення до дітей. Вони демонстрували, що готові допомогти слабшому і не зважати на авторитети навіть, якщо доведеться потерпіти утиски, насмішки і знущання», – розповідає викладач.

          unnamed2

          Психолог, соціальний працівник проекту «Простір надії» Ірина Королець зазначає, що частково форум-театр може справляти терапевтичну дію, але в більшій мірі його мета в тому, щоб показати соціальну проблему в громаді і спонукати людей задуматися над її вирішенням.

          «Люди можуть звикати до суспільних проблем і навіть не помічати їх. Але коли ти в ролі глядача спостерігаєш за подібними ситуаціями під час вистави, проблемні теми увиразнюються. Людина починає думати, як змінити хід подій. Починає розуміти, що від неї багато залежить. Тим більше, ти маєш кілька спроб. Це спонукає бути соціально активним. Навіть якщо твоя модель поведінки не змінила ситуації, важливо, що ти проявив ініціативу, набрався відваги вийти і висловити свою позицію. Таким чином, форум-театр спонукає і акторів, і глядачів бути соціально активними», – розповідає психолог.

          Автор: Ірина Наумець

          Фото: relax

          Читай також

        • Працю св. папи Івана Павла ІІ про богослов’я тіла вперше переклав українською Інститут родини та подружнього життя УКУ
        • Доєднуйтеся до “Благодійного вечора з представленням книги в честь отця професора Михайла Димида ― батька героя Артемія”
        • Як молитися в час війни?
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.