Сьогодні хочемо поділитись рецензією на книгу Томас Мертона «Семиярусна гора». Це видання, що стало бестселером і увійшло у список ста християнських книг, що змінили ХХ століття. Ділитись власними враженнями від прочитаного буде Христина Содомора, яка написала рецензію в рамка проекту “БуквоМама”
Це передостання середа нашого з Марічкою Удуд читацького марафону БуквоМама, і мій останній книжковий відгук. Переборюючи у собі сентименти та емоції і дистанціюючись від цього сумного факту, все-таки перемикаюсь на твір. Адже сьогодні це особлива книжка не лише за обсягом (здається, вона найтовстіша за час марафону – хіба що «Сніг» Орхана Памука десь у тій самій «ваговій» категорії знаходиться), а особлива найперше своїм змістом і впливом на мене. Тож розповім вам сьогодні про видання, яке вже перекладене українською, але ще готується до друку – «Семиярусна гора» Томаса Мертона. 
ХТО –
Здається вперше (ну вже і востаннє) у цьому марафоні розділ «ХТО» можна плавно об’єднати із наступним – «ПРО ЩО». Адже роман Томаса Мертона автобіографічний.
Томас Мертон (1915-1968 рр.) був одним із найвідоміших католицьких монахів-трапістів, богословом, містиком і письменником. Автор численних текстів, особливо про християнсько-буддистський досвід медитації, про духовність і т.д.
ПРО ЩО –
Вибір цієї книжки був невипадковим. Коли читала «Незвичайну історію сучасного пустельника» отця Лазаря, то саме там натрапила на згадку про «Семиярусну гору», яка справила величезний вплив на отця Лазаря. І коли дізналася, що «Свічадо» буде видавати твір Томаса Мертона, то одразу захотілося випробувати його вплив і на собі.
Також хочу зазначити, що це книжка, яка справила враження на владику Бориса Ґудзяка, зокрема у підлітковий період, коли формувалися його погляди на життя. Зрештою, гадаю, що для багатьох богословів та духовних осіб вона мала величезне значення.
«Семиярусна гора» стала бестселером і увійшла у список ста християнських книг, що змінили ХХ століття.
Найперше питання – звідки назва «Семиярусна гора»? Хто читав «Чистилище» Данте Аліг’єрі, мабуть, здогадується. Адже це образ власне звідти – семиярусна гора очищення на шляху до Раю. І ця назва якнайточніше відображає і сам роман, і його зміст.
Томас Мертон пише про своє походження, батьків, брата, про дитинство і юність аж до вступу в монастир у 33 роки. Але одразу хочу застерегти, що це не зовсім автобіографічний роман у сенсі сухого хронологічного викладу подій з життя автора. Це справжній роман у сенсі художньої подачі тексту, наповнений описами і роздумами.
Мертон, як і св. Августин, не боїться писати про своє життя ДО, про свою спрагу Бога, про всі труднощі і всі пошуки. Він надзвичайно глибоко, виважено і адекватно аналізує своє життя.
Для скептиків одразу скажу, що ви розчаруєтесь у сподіваннях побачити тут типового релігійного фанатика, у якого не склалося світське життя і він вирішив утекти в монастир. Все набагато складніше. Історія Томаса Мертона – це суцільні сумніви, запитання і пошуки відповідей, які іноді перенасичували і ще більше заплутували самого Мертона.
До свого навернення Мертон жив надзвичайно насиченим інтелектуальним життям: університетські буремні роки навчання в Європі та США, згодом викладання. Також це і різноманітна географія переїздів: часті переміщення по Америці та Європі, відвідини відомих міст тощо. І ці всі контексти теж безпосередньо впливали на його духовний світ, тобто на його формування.
Забігаючи трішки наперед скажу, що не все було однозначно і з його покликанням до священичого чи монашого життя, бо в один момент воно зазнало краху. І для Мертона, здається, водночас згоріли всі його плани і мрії… Тому і читати стає цікаво, бо якщо не знати його біографії, то автобіографія перетворюється на справжній роман.
Я не зациклюватимусь на переповіданні біографічних моментів, що зрештою і так не засвідчить всієї глибини пошуку самого автора. Пошуку, що брав початок найперше з інтелектуальних джерел – з читання філософських творів неотомістів Жільсона і Марітена, трактатів Томи Аквінського чи Дунса Скотта, з романів Джеймса Джойса, із праці над дисертацією про поезію Вільяма Блейка… Список творів та авторів тут насправді дуже довгий. І мені це все було теж неймовірно цікаво дізнаватися.
ЯК –
- Глибоко – особисті рефлексії Томаса Мертона дають максимально відчути і зрозуміти його вчинки, його вибори; співпереживати і співшукати.
- Насичено – подій у романі достатньо, аби не нудьгувати і не зависати лише над самими роздумами.
- Інтелектуально і критично – Мертон висловлює власні думки, сумніви і критично аналізує тогочасні суспільні і трішки політичні процеси (а це, зокрема, період Другої світової), релігійні спільноти, університетське життя, стиль життя тогочасного соціуму. Не боїться критикувати протестантів, англікан чи католиків.
КОМУ –
У своїх рекомендаціях я б не обмежувалась виключно монахами, священиками чи просто побожними людьми. Мені видається, що найперше ця книжка зацікавить тих, хто у пошуку; хто спраглий до любові й свободи; кого не задовольняє лише інтелектуальне життя; кому важливо знайти мир у серці, а не лише місце у суспільстві.
ЦИТАТИ –
«Думаю, є одна істина, яку людям обов’язково потрібно знати, особливо в сьогоднішньому світі: розум є незалежним від бажань і пристрастей тільки теоретично»
«Якщо я таки молився за батька, то це, вочевидь, було одне з тих сліпих, напівінстинктивних поривань душі, які трапляються у житті кожного, хай навіть атеїста, у часі кризи. Вони не так доводять існування Бога, як показують, що потреба служити Йому і визнавати Його є чимось глибоко вкоріненим у нашій незалежній природі».
«Ще не винайшли поки такої бомби, яка би була хоч наполовину така ж руйнівна, як один смертний гріх, адже в грісі нема ніякої позитивної сили – тільки заперечення, тільки знищення».
«Любов до задоволень самою своєю природою приречена до самознищення і закінчується розчаруванням».
ПОДЯКА –
Найперше хочу висловити особисту подяку перекладачці Марині Білонозі за справді якісний переклад, читати який було легко і без жодних вербальних спотикань – навіть попри те, що текст ще не зазнав коректорського олівця. До речі, п. Марина перекладала цей роман під час декретної відпустки.
Також спасибі видавництву «Свічадо», що погодились на видання цього світового бестселера. І дуже сподіваюся, що українське видання буде достойним і шикарним – «Семиярусна гора» цього справді вартує.
АНОНС –
Остання (!) книга цього марафону вже дочитується і Марічка Удуд наступної середи розповість свої враження про ще одне видання, яке лише готується до друку. Дочекайтеся…
Христина Содомора
Довідка: проект “БуквоМама” – це читацький марафон, започаткований Христиною Содоморою та Марією Удуд. Щомісячно дві мами, що перебувають у декретній відпустці, обирають свіжу тему, в рамках якої читають кожна по дві книжки та щотижнево публікують власні рецензії на прочитане.
За матеріалами: starylev.com.ua
