Ця молода “айтішниця” – у минулому волонтер, аніматор, працівник Комісії у справах молоді Львівської Архиєпархії УГКЦ та голова благодійної організації «Фонд «Разом для молоді», яку заснували отці-салезіяни.
Починала свій шлях у УГКЦ як аніматор на дитячих таборах, коли мала всього 12 років. Настя розповіла учасникам Управлінської програми від Молодіжної Комісії, – головам, заступникам та активістам молодіжних спільнот, що їй дала та чого навчила корисного для теперішньої професії багаторічна праця в Церкві
Read in English: ANASTASIA GIY: WHAT CAN THE CHURCH GIVE TO THE IT-WORKER
Відповідальність
Відповідальність для мене – це усвідомлення того, що ти є причиною всього, що відбувається у твоєму житті. Саме ти.
Я не виключаю того, що Бог за нас дбає. Він дбає, дуже сильно. Але дуже часто ми від цього закриваємося. А ще ми маємо в українському менталітеті таку «родзинку»: най ся діє Божа воля. І ми собі сідаємо, і якщо вперше щось не вийшло, ми собі знаєм, що то «не судьба».
Момент цієї відповідальності, момент заохочення діяти і робити те, що ти відчуваєш правильним і потрібним, в мені виховала Церква, люди, з якими я працювала, своїм прикладом.
Організованість
Поїздка в Тезе чи організація таборів – це неймовірна кількість речей, які треба врахувати. Якщо ви робите свій табір вперше, ви боїтесь. Якщо ви робите це втретє, то ви вже знаєте всі важливі моменти. І досвід – начебто незначний: треба взяти таку-от кількість фломастерів, ватманів тощо – знадобляться в зовсім іншому середовищі. І люди моментами шоковані: звідки ти це знаєш?
Коли я прийшла на роботу в IT – для мене це була інша планета, інший світ. На другому тижні моєї праці ми робили якесь свято. І потрібно було задекоровути зал. Я запропонувала: візьмімо кольорові стрічки і з кольоровими прапорцями і так завішаймо всю кімнату, як на вечірках на пляжі в американських фільмах. Всі задумались, хтось каже: “Класно, а як це зробити??” А я: “Беремо кольоровий папір, складаємо навпіл, вирізаємо трикутнички і приклеюємо до стрічок!” І це було мега! Всі робили під цими декораціями мільйон фотографій.
Нічого складного, але насправді це – досвід, який ти використовуєш і щиро дивуєш людей :)
Любов до людей
Дорога – це момент, який визначає в стосунках все. Два дні, прожитих в дорозі, – і два роки ходіння по кафе можуть просто піти кудись в небуття. :) Коли ти не висипаєшся, коли ти злий, коли нас годують одною гречкою, а хлопці хочуть м’яса, коли ми щось забули і нам до півчетвертої треба готувати програму, а о сьомій вже ставати і йти з такими широкими посмішками до дітей, а ще немає теплої води, щоб помитися – тоді ти розумієш цінність всього , що ти робиш. Коли люди десь би були готові “повбивати “ один одного зранку, але ти розумієш, що в тебе є ціль: діти, виховання, те, що ти можеш їм дати. І тоді ці всі речі відходять на другий план. Коли ти знаєш, для чого ти працюєш, для чого ти тут.
Сприймати один одного, любити один одного, приймати кожного таким, яким він є – цього насправді треба і можна вчитися.
Впевненість
Дуже часто так буває, що нам класно тут разом, в нашій спільноті. Ми подорожуємо. Але. Є ще світ довкола, від якого ми не завжди можемо закритися. Є інші люди з іншими поглядами, іноді в нас механічно спрацьовує, що ми робимо крок назад: я буду в своїй спільноті, ми будемо разом “тусуватися”, а якщо ні, то я собі десь там в групі в університеті буду мовчати про те, що я роблю.
Буває, що люди, які заробляють великі гроші, упускають людські цінності : всім все окей і про яку релігію ми будемо говорити.
І коли ти починаєш робити на своїй роботі речі правильно, вимагати, щоб інші ставились відповідально: працювали на результат, по певних кроках, тоді люди питають: а чому ж ти дієш так? А ти маєш за собою дуже великий досвід! І кажеш: тому що я дуже багато років була волонтером, тому що я брала участь в цих спільнотах, і зараз я від того не відмовляюся. Я є така, тому що я є християнкою, бо для мене це важливо. Тоді люди починають дивитися на це трохи по-іншому. Я не роблю крок назад, “не чіпайте мене, я собі буду в неділю сама тихенько ходити до церкви, о Боже, мене там з роботи хтось побачив, що про мене будуть говорити”. Ні. Я знаю, що я роблю, я знаю, для чого я це роблю.
Коли ти робиш те, що ти робиш і знаєш, що це правильно і відчуваєш себе щасливим в тому, – всі обставини, які є довкола, зникають.
Життя в повному розумінні цього слова
Ти живеш. Ні в яких інших моментах ти не знайдеш цього повного відчуття. Життя тут, тепер, не в далеких планах, не в далеких мріях. Це класно, коли в нас є мрії, плани, коли ми знаємо, чого ми хочемо досягати. Але важливо бути щасливим в цей момент і кожен момент, який є в твоєму житті.
Поверніться з маршруток, з недоспаної ночі. Ми тут, і ми будемо сьогодні працювати. Це дуже круто, що ви сюди прийшли. Я знаю, що це не просто так, що для вас це важливо. Бажаю вам великого успіху і нести те світло, яке у вас є, у ваші спільноти.
Довідка
Управлінська програма — це низка лекцій та зустрічей, присвячених різним аспектам управлінської діяльності і проблемам, з якими найчастіше стикаються керівники молодіжних організацій та спільнот. Програма є майданчиком для розвитку молодих християнських лідерів, а також місцем зустрічі спільнот Львова та Львівської архиєпархії УГКЦ, які на її основі зможуть співпрацювати, створювати і реалізовувати спільні проекти.
Організатор заходу — Комісія у справах молоді Львівської Архиєпархії УГКЦ. Навчання розпочалося 3 грудня 2016 р. і триватиме до вересня 2017 р.
Окрім 9 базових лекцій на теми “Лідерство”, “Робота у команді”, “Навики ефективного спілкування”, “Ефективне вирішення конфлікту”, “Стратегічне планування”, “Управління проектом”, “PR. Маркетинг парафіяльних спільнот”, “Публічний виступ” та “Історія Церкви”, на учасників програми чекають інтелектуальні сніданки з цікавими людьми, вебінари, рекреаційні зустрічі, відкриті зустрічі для спільнот, написання проектів та можливість отримати кошти на їхню реалізацію.
Записала Марта Зозуля
