Дисфункції команди – це геть не дрібні проблеми, присутність яких здатна значно погіршити командне життя. Та Ірина Моравська, тренер Управлінської Програми від Комісії у справах молоді Львівської архиєпрхії УГКЦ, розповіла про класифікацію дисфункцій команди Патріка Ленчіоні та дала цінні поради з їхнього подолання
-
Відсутність довіри
Це те, що завжди тягне команду назад або не дає їй добре розвиватися. Члени команди бояться проявлятися.
Поради лідеру: першим продемонструвати довіру, вразливість, поділитися чимось особистим – це відкриє й інших людей.
-
Боязнь конфлікту
Всі ми звикли, що краще не конфліктувати, побути тихенько, але насправді часто в конфлікті ми доходимо до істини. Хоч інколи це емоційно, хтось ображається, хтось надто феєрично висловлюється, але конфлікт сам по собі є добрим.
Поради лідеру: першим продемонструвати стриманість, показати на своєму прикладі, яка поведінка має бути під час конфлікту: без образ, без переходу на особистості. Допомогти кожному члену команди долучитися, не боятися висловлювати свою думку.
-
Брак зобов’язання
Члени команди рідко посвячують себе прийняттю рішень.
Поради лідеру: лідер повинен постійно підштовхувати групу до прийняття рішень, а також знаходити консенсус, тобто бачити, кому яку роботу можна дати, так щоб він ані не боявся, ані не мав роботи забагато.
-
Уникнення відповідальності
Страх взяти на себе відповідальність – поширене явище.
Поради лідеру: бути «арбітром» та вміти правильно розподіляти, оцінювати і підштовхувати кожного учасника команди. Підтримувати та дозволяти команді діяти як найбільш надійній інстанції. Показувати приклад своєю працею.
-
Неуважність до результатів
«Робимо, бо робимо, бо всі спільноти роблять, тай ми робимо».
Поради лідеру: важливим є знати, насамперед лідеру, куди ми йдемо і допомогти іншим це зрозуміти. Лідер повинен фокусуватися на результаті та приберегти винагороду й похвалу тим, хто дійсно зробив внесок у досягнення.
Записала Марта Зозуля
Ілюстрація: кадр з мультфільму “Мадагаскар 2“
багато секретів успіху можна знайти у книгах Романа Кушніра