Всі ми маємо час, щоб приготуватись до кожного великого свята. Навести лад у своїх домівках, скласти меню святкового столу, спланувати святкові візити. І… На жаль, часто на цьому приготування закінчуються. Чи потрібно вписувати у цей перелік щось, до прикладу, таке: «помити підлогу Душі», «провітрити Душу», «задекорувати Серце добрими справами» і пригадати про сповідь перед Різдвом?
Звісно, хоча б раз на рік кожному християнину Церква радить сповідатися. Однак тому, хто дбає про чистоту свого серця, слід це робити частіше.
Різдвяний піст стає нагодою підвести підсумки цілого року і всього духовного життя. Пригадати, що було не так і за що варто бути вдячним. Не варто нести все, що обтяжує, далі – у сповіді кожен може довірити Богові свої проблеми.
Можна знайти багато причин, щоб відкладати сповідь. Однак головною причиною цих причин, найчастіше, є страх. Але чого ми боїмося?
Христове народження для віруючої людини є святом безумовної радості і довіри. Бог довіряє свого Сина людям. Ісус приходить малим беззахисним дитятком у світ, щоби відкрити двері вічного життя для нас. Бог довірив людині найсокровенніше. Чи є, відтак, причина не довіряти Йому?
«У мене стільки тих гріхів, що й не злічити» – ну то чого ж чекаєш, хочеш мегаколекцію? Бог з відкритими обіймами чекає.
Готуючись до Різдва, варто скласти невеликий план і знайти у ньому місце для сповіді, найкраще, коли цей пункт стане першим. Коли поєднатись із Богом, усі клопоти стануть приємними.
Не варто відкладати Різдвяної сповіді до Великодня. «Прийдіть до мене всі втомлені і обтяжені – і я облегшу вас». Облегшу, а не зганьблю, висмію, осуджу!
До народження Божого дитяти найважливіше – приготувати ясельця свого серця, щоб Малому просто було добре там.
Автор: Тетяна Трачук
