Зранене серце – чи здатне воно полюбити: поради молоді від Владики Володимира

Читай також

  • «Пишучи вірш, молюся»: поезія семінариста про Україну, Бога та любов підкорила серця тисяч українців
  • Отець-доктор Іван Гобела: «Великий піст ― час для нашого преображення і Канон Святителя Андрея Критського в цьому нам допоможе»
  • Я знаю, точно знаю про що мене спитають на Страшному Суді
        • Зранене серце – чи здатне воно полюбити: поради молоді від Владики Володимира

          Якщо вам важко молитись – просто прийдіть до церкви і помовчіть. Побудьте у присутності Бога – це також молитва.

          Якщо у вас є живі і правдиві стосунки з Богом – то образи і зранення не торкатимуть серце так сильно. Вони будуть, але швидко проходитимуть.

          Коли ж серце перебуває у грісі – стає вразливішим до життєвих випробувань.

          Час лікує

          Лише якщо його прожити з Богом. Якщо з образою – руйнує.

          Лікувати не діагностуючи – можна ще більше зранити

          Лікар завжди спершу ставить діагноз хворому. Так і  в душевних справах: причини зранення можуть бути різні і від цього залежить їх лікування.

          Коли відмовляєте комусь у прощенні – ставите себе вище за Бога

          Бо ж на сповіді Він завжди прощає.

          Кохання не має щасливого закінчення

          Бо не має закінчення.

          Любов багатогранна і має широкий діапазон

          Подумайте лише, якою різною вона буває: ми любимо Бога, батьків, друзів, ближніх…навіть ворогів.

          Принаймні повинні любити.

          Не полюбиш себе – не полюбиш інших

          Але не плутати з егоїзмом, бо егоїзм також веде до зранення.

          Жертовність – мова любові

          Якщо я не знаю що робити в церкві, то чи церква є мій дім?

          Так, для цього є катехизи і духовні науки. Але… Чи ви комфортно почуваєтесь у церкві? Без розуміння того, що ви у домі свого Батька, у своєму домі, не може бути розуміння прощення.

          Треба вміти розрізняти власну гріховність і дитячі зранення, не оправдовуючи перше через друге

          Випадки бувають різні, але потрібно пильнувати спокусу уникання відповідальності за свої гріхи через минулі терпіння. Так, вони були у вашому житті, але зараз маєте можливість все змінити, зрозуміти і виправитись.

          Бог не допускає більше випробувань, аніж ми можемо знести

          На усі терпіння дивіться з точки зору вогню:  вогонь може обпекти чи навіть спалити все. Але вогонь також кує залізо. Тому усі випробування даються нам для зростання у вірі.

          Всі люди є добрі, лише деяким треба трішки допомогти стати кращими

          Як побороти розчарування, чи велику образу на когось?

          Просто спитайте себе: “А що далі?”

          Живучи в цьому стані, ви ніби закриваєте себе, ізолюєте від інших і духовно занепадаєте. Лише прощення дасть вам можливість рухатись вперед.

          Добрі друзі чують те, про що мовчать

          Якщо вам важко молитись – просто прийдіть до церкви і помовчіть. Побудьте у присутності Бога – це також молитва.

          Ми потребуємо кілька років, щоб вивчити мову, а ціле життя, щоб навчитись мовчати.

          Довідка:

          16 червня у Митрополичих садах у Львові відбувся третій семінар із курсу для молоді “Школа відповідальності”, організованого ЛМГО “Українська Молодь – Христові” за підтримки “Фундації Духовного Відродження”.

          Записала: Ірина Владимір 

          Фото: сторінка події у fb

           

          Читай також

        • «Пишучи вірш, молюся»: поезія семінариста про Україну, Бога та любов підкорила серця тисяч українців
        • Отець-доктор Іван Гобела: «Великий піст ― час для нашого преображення і Канон Святителя Андрея Критського в цьому нам допоможе»
        • Я знаю, точно знаю про що мене спитають на Страшному Суді
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.

               

              Про автора

              Коментарі

              • Марта Зозуля    19.06.2017 о 15:26

                Як гарно, Ірино! Нотатки – як пісня:) Читаються на одному подиху! Дякую тобі, ну і владиці Володимиру! ;)