15 липня о 16 год. на прощі у Зарваниці відбудеться зустріч Патріарха Святослава з молоддю. Нагадуємо про що говорив Блаженніший до прочан два роки тому – у 2015 році.
2015 рік. Не будь байдужим!
Не менш складним та ще більш зболеним став 2015 рік. Тоді ми втратили тисячі своїх земляків на війні, десятки тисяч мирних жителів і маленькі діти були покалічені, мільйони залишили домівки і мусили втікати подалі від небезпеки, ставши „внутрішньо переселені особами“.
— Хто зможе виміряти біль матері, яка втратила свого сина. Найкраще і найглибше розуміє глибину цього розпачу Пречиста Діва Марія — Вона мала на своїх руках розп’ятого Сина. Тому сьогодні маємо принести до Неї свої болі і сльози у своїй вірі. Ми не покинуті, маємо силу вистояти і перемогти, бо Господь разом із нами. Господь торкається нас і перетворює наш біль на силу воскресіння. Нема людини чи народу, які би не переходив тяжкі періоди випробувань. Вони перемагають завдяки силі Божої любові, над якою жоден ворог не матиме сили звитяги, — звернувся до прочан Блаженніший Святослав.
Митрополит Андрей Шептицький провів свою паству через дві світові війни. Він відчував, що діється в серці людей і бачив найбільше загрозу такого складного часу — під час війни стає щораз важче любити. Людина починає ненавидіти не лише ворога, а й ближнього. І ненависть стає силою, яка руйнує народ, який має небезпеку почати ненавидіти разом замість того, щоб разом любити. Ненависть ніколи нічого не збудувала, вона лише все руйнує. І хто ненавидить, той вже переможений. Бо ненависть висушує душу, паралізує людину. Тому Ісус, кажучи, „любіть ворогів своїх“, дає нам як рецепт перемоги. І справді, всі війни починаються з ненависті, а переходять від сили Божої любові.
Ще однією небезпекою бути переможеним є байдужість. Глава УГКЦ пригадав важливий посил Революції Гідності : „Байдужість убиває — не будь байдужим“ Він наголосив, що це гасло не втратило актуальності й сьогодні. Бо одна з цілей, яку ставить перед собою наш ворог, щоб ми стали байдужими, щоб нам було все одно.
— Ми сьогодні маємо дуже багато болю в своєму серці. Нас болить кожна вістка про загибель, зустріч із пораненими. Та що з тим болем робити? Його треба перетворити в дію, почати щось робити. Тоді біль перетворюється на внутрішню енергію, яку багато-хто називає любов’ю до ближнього. А така любов гоїть. Не будьте байдужими, навіть якщо болить. Нехай той біль штовхає нас до ближнього. Ненависть руйнує, а любов зціляє, допомагає.
