Спілкування – це те, що наповнює щоденне життя кожного. Під час комунікації обмінюємось думками, знаннями, емоціями. Однак, на жаль, не завжди залишаємось задоволеними після розмов. У чому ж справа? А може в тому, що існує декілька нехитрих правил, які забезпечуть якість наших бесід?
Правило перше: відкритість. Звісно, усі ми “фільтруємо” специфіку розмов: із шефом на роботі, із співробітниками банку, із друзями, у сім’ї тощо говоримо по-різному. Але кожна із цих розмов потребує від нас відкритості, тобто готовності зустрітись з іншим. Набір шаблонових фраз-відмовок про погоду і т.д. ніколи не змотивують спірозмовника до якісної розмови. Навпаки, щирість, вміння виразити свою готовність до прийняття іншого – це вже підвалина успішного спілкування.
Правило друге: діалог! Так, ми всі невиправні егоїсти. Але для розмови завжди потрібен хтось ще, окрім мене, прекрасного. Довгі, детально-виснажливі розмови про себе – це не комунікація. Варто навчитись бачити, чи цікаво співрозмовнику тебе слухати, а чи ні. Зрештою, щоб виговоритись, можна просто посидіти перед дзеркалом.
Правило третє: слухай іншого. Мабуть, кожному з нас доводилось побувати у ситуації, коли я говорю – стіни слухають. Це ж образливо, правда? Якщо йдеться про якість спілкування, то слухати співбесідника – основоположне завдання. Бо який же тоді сенс?
Правило четверте: пам’ятай про добрий тон. Ще змалечку всі ми вчимось, що перебивати – не надто культурно. Однак з віком все менше про це згадуємо. Добрі манери ніхто не відміняв. І вони, насамперед, – це вияв самоповаги.
Правило п’яте: не говори для годиться або тому, що треба. Всі ми чудово знаємо, що нічого й нікому не мусимо. Більше того, у спілкуванні, бо воно – вияв внутрішнього бажання кожного. Не варто вести розмову для годиться. Бесіди мають приносити задоволення, а не втомлювати.
Правило шосте: будь відвертим. Уміти назвати біле білим, а чорне – чорним, не загортаючи все у папірці, – це не нахабство і не вроджена властивість характеру, це насправді – результат праці над собою. висловлена тут і зараз об’єктивна критика може й не прибільшить друзів, зате може і справді змінити чиєсь життя.
Правило сьоме: готуйся до важливих розмов і до буденних також. І тут не йдеться про детальний розписаний план розмови, а про саморозвиток. Читай, будь активним, монітор щось цікаве, займайся улюбленою справою – і з тобою буде про що поговорити.
Правило восьме: усміхайся. Це за замовчуванням. Усмішка здатна налагодити комунікаційні потоки навіть тоді, коли слова безсилі.
Правило дев’яте: жестикулюй. Постава тіла, вміння підсилювати сказане жестами – це мистецтво, до якого варто прагнути. Так розмова стає жвавішою та живішою.
Правило десяте: не піддавайся емоціям. Нерідко розмови мають підвищений тон звучання. В таких випадках слід пригадати, що той, хто володіє собою, – володіє світом. Бо слово – не горобець…
Спробуй застосувати ці поради уже сьогоді і результат не забариться!
Автор: Тетяна Трачук
Фото: munplanet
Дуже сподобалося 😊
Щодо відвертості- з таким треба бути обережним, бо можна і ворогів собі нажити, і чудовий колектив розбити (зауваженнями доводиться до сліз керівника, керівник звільняється з роботи, а за ним люди йдуть).