„Той, хто пізнав Ісуса, вже нічого не боїться, навіть смерті“, — на цьому наголосив Папа Франциск під час загальної аудієнції у середу, 25 жовтня 2017 р., присвятивши останню, 38-му з черги, катехизу з циклу про християнську надію темі: „Рай – мета нашої надії“.
„Рай“ — це одне з останніх слів, сказаних Ісусом на хресті. Він промовив його до розкаяного розбійника, який був розіп’ятий поруч із Ним.
— В ту трагічну і святу п’ятницю Ісус на Голгофі досяг вершини Свого втілення, Своєї солідарності з нами грішниками. Там здійснилося те, що пророк Ісая сказав про стражденного Слугу: „Його було зараховано до беззаконних“. І саме там, на Голгофі, Ісус мав останню зустріч з грішником, аби відчинити для нас навстіж двері Свого царства. І що цікаво, мова йде про єдиний випадок, коли в Євангелії з’являється слово „рай“, — наголосив Понтифік.
Спаситель обіцяв рай розбійникові, який мав відвагу звернутися із найпокірнішим проханням: „Згадай про мене, коли ввійдеш у Твоє царство“. Він не мав за собою добрих діл, аби щось значити, не мав нічого, лише ввірився Ісусові, визнавши Його невинним, добрим, дуже несхожим до себе. І цього „смиренного розкаяння“ вистачило.
— Цей розбійник нагадує нам, що ми — Його дітьми, що Він відчуває співчуття до нас, що Він залишається обеззброєним щоразу, коли ми виявляємо перед Ним свою ностальгію за Його любов’ю. В палатах багатьох лікарень та в камерах в’язниць це чудо повторюється безліч разів: не існує людини, незалежно від того, як зле вона прожила, для якої залишався б лише відчай і була заборонена благодать, — зазначив Папа Франциск. — Перед Богом всі ми стоїмо з порожніми руками, трохи схожі до того митаря з притчі, який став на молитву в глибині святині. І щоразу, коли людина, роблячи останній іспит сумління за своє життя, відкриває, що нестачі значно перевищують добрі діла, вона не повинна впадати у відчай, але ввіритися Божому милосердю. Бог є Батьком і до останнього очікує нашого повернення. А блудному синові, що починає визнавати свої провини, батько обіймами затуляє уста. Таким є Бог і настільки нас любить!
Рай, як підкреслив Святіший Отець, — не є казковим місцем, ні чарівним садом. Рай — це обійми з Богом, у які входимо завдяки Ісусові, Який помер за нас на хресті. Там, де Ісус — там милосердя і щастя. Натомість, без Нього — холод і пітьма. В годині смерті християнин повторює: „Згадай мене, Господи“.
Навіть якщо не залишиться нікого, хто про нас пам’ятає, Ісус буде там, поруч із нами. Він хоче привести нас до найкращого місця, яке лиш існує. Він прагне привести нас туди з тим добром доброго, що було в нашому житті, щоб не втратити нічого з того, що Він вже відкупив. Ісус забере до дому Отця також і все те, що в нас потребує надолуження: занедбання й помилки всього життя.
— Саме такою є мета нашого життя: щоб усе сповнилося та перемінилося в любові. І якщо віруємо в це, смерть перестає нас лякати, й можемо надіятися на спокійний, сповнений великим довір’ям відхід із цього світу. Той, хто пізнав Ісуса, вже нічого не боїться, — акцентував Папа. — В цю мить, нарешті, ми вже нічого не потребуватимемо, перестанемо бачити все помилково. Вже не плакатимемо надаремно, бо все минуло. Та любов залишиться, бо „любов ніколи не промине“ (пор. 1 Кор, 13,8).
