Хоча Різдвяний період ще не настав, проте нині всі про нього говорять через ухвалений Верховною Радою законопроект про вихідний 25 грудня. Як і більшість християнських свят, Різдво має як свої традиції, так і стереотипи.
25 грудня — «католицьке» Різдво, а 7 січня — «православне».
Найбільше у дискусії, хто за вихідний 25 грудня, а хто проти, обурює незнання історії та літургійних практик своїх Церков вірними, а навіть частиною духовенства деяких Церков. Отож, немає такого поняття, як «католицьке Різдво» і «православне». Є святкування за григоріанським стилем і юліанським. Навіть у самих православних календарях написано, що святкування Різдва Христового припадає на 25 грудня, ось тільки у них воно (а Україна офіційно живе за григоріанським стилем) припадає на 7 січня.
Насправді ж ця дата постійно пересувається, адже за кожні 128 років різниця між календарями зростає на 1 день, і вже у наступному столітті плслідовники Юліанського календаря святкуватимуть Народження Христове восьмого січня. Проте вже нині 9 з 14 автокефальних православних Церков святкують Різдво і пов’язані з ним свята за «новоюліанським» (тобто григоріанським, за ім’ям папи римського Григорія) стилем 25 грудня. І лише Російська (УПЦ як її частина), Єрусалимська, Сербська, Грузинська та з 2014 року — Польська православні Церкви святкують за юліанським календарем. Крім того, вішати конфесійні ярлики на це свято — і взагалі на всі інші свята — недоречно, адже 7 січня святкують не лише православні християни, а й греко-католики, які з самої назви належать до Католицької Церкви, як і їхні латинські брати, а 25 грудня — це також «червона дата» для більшості протестантів (хіба що за винятком українських лютеран та деяких інших конфесій).
Біблія не говорить, коли народився Христос.
Дуже часто доводиться слухати вслід за свідками Єгови, навіть і від католицьких священнослужителів, що Святе Письмо не вказує, коли народився Ісус, а 25 грудня обрали для християнізації язичників, які вбачали у зростанні сонячного дня перемогу світла над темрявою та добра над злом. Можливо, цей збіг і допомагав у євангелізації нехристиян; проте Біблія ясно і недвозначно вказує, що Христос народився саме у середині грудня, а не, наприклад, улітку чи в іншу пору року.
Отож, у Євангелії від Луки сказано: «І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом, згідно зі звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити. А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору. Тоді з’явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника. Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього. Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім’я Йоан. (…) А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому. Після тих днів зачала Єлизавета, його жінка» (Лк 1, 8–13, 23–24).
На перший погляд, тут не сказано нічого, що стосується нашої теми, проте у Єрусалимському Храмі священики служили у Святому Святих не коли їм заманеться, а у визначені Законом дні. І якщо жертву священики і левіти приносили кожного дня, то входити у Святе Святих, де був Кивот, міг лише первосвященик, раз на рік, у Свято Очищення (з євр. Йом-Кіппур), для змивання гріхів усього народу. У П’ятикнижжі написано, що «Господь промовив до Мойсея й сказав до нього: “Повідай Аронові, братові твоєму, щоб не входив повсякчас у святиню, за завісу, перед віко, що на ковчезі; щоб не вмер, як я в хмарі з’являтимусь над віком…. І приведе Арон бичка на жертву за свої гріхи і, спокутувавши за себе й за свій дім, заріже бичка в жертву за власні гріхи. І візьме кадильницю, повну жару з жертовника зверху, перед Господом, і дві повні пригорщі пахучого, на дрібно стовченого ладану, і понесе в середину за завісу і посипле ладану на вогонь перед Господом, щоб кадильний дим вкрив віко, що на Свідоцтві, щоб він не вмер» (Лев 16, 2. 11–13). І це ж саме робив Захарія, коли йому «випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити» (Лк 1, 9), щоби принести жертву за народ, який із нетерпінням чекав його назовні, бо «дивувались, що він так забарився у святині» (Лк 1, 21).
Згідно з календарем Вибраного народу, Йом-Кіппур святкують восени перед настанням сезону дощів сьомого місяця, десятого дня місяця (Лев 16, 29). Зазвичай це припадає між 10 вересня і початком жовтня. Додайте 9 місяців, і вийде народження Йоана Хрестителя — приблизно 25 червня. Це аж ніяк не пов’язано з язичницьким святом Купала, хоча не можна заперечити, що деякі християнські значення потім нашарувалися на поганські практики.
А тепер далі читаємо у Євангелії: «Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галілеї, якому ім’я Назарет до діви, зарученої чоловікові, на ім’я Йосиф, з Давидового дому; ім’я ж діви було Марія» (1, 26-27), тобто від моменту Зачаття Йоана минуло півроку, коли відбулося Благовіщеня.
Не треба складної математики, щоб до 25 вересня додати 6 місяців і отримати 25 березня: звідси і святкування зачаття Христа на початку весни. Знаємо також, що «Марія перебула в Єлизавети місяців зо три; потім повернулася до дому свого. Тим часом настав Єлизаветі час родити, і вона вродила сина» (Лк 1, 56-57). Тут також усе збігається: порахуйте три місяці після березня, і вийде вже згадане приблизне 25 червня — поява Предтечі. І якщо вважати, що вагітність у Марії тривала нормальний термін, то Христос народився за дев’ять місця після Благовіщення — у грудні. Тому Церква у своїй мудрості святкує Різдво саме 25 грудня, а не в інший час і день зимового сонцестояння. І язичницькі вірування тут ні до чого.
Христос народився 2017 років тому.
Більшість людей вважають, ніби народження Ісуса відбулося у 1‑му році нашої ери, звідки пішло сучасне літочислення. Недарма ще у Середньовіччі писали, і на теперішніх церковних документах пишуть «рік такий-то від Різдва Христового», Рік Господній (Anno Domini або AD). Проте сучасні науковці дійшли висновку, що Спаситель з’явився на світ десь у період між 7 і 4 роком до нашої ери. Адже цар Ірод, який хотів вбити Немовля, правив Іудею з 40 року і помер у 4‑му році до нашої ери. А як відомо зі сторінок Біблії, минув уже певний час відтоді, як Святе Сімейство втекло до Єгипту. Крім того, Мудреці зі Сходу, а скоріше це були маги і астрологи, знайшли Месію, бо «зоря, що її бачили на сході, йшла перед ними, аж поки не підійшла й не стала зверху, де було дитятко» (Мт 2, 9). Донині невідомо, що це було за небесне явище, але сучасні астрономи мають декілька припущень. Перше з них — це унікальне поєднання Юпітера (символ Царя) і Сатурна (символ єврейського народу) у сузір’ї Риб — це символ Ізраїлю і, до речі, майбутній знак християн. Крім того, в V столітті до н. е. китайські хроністи описали появу нової Суперзірки. І все це відбулося до нашої ери, тому можна з упевненістю сказати, що Христос «старший» на декілька років, ніж ми Його вітаємо. Ця помилка сталася через римського монаха Діонісія Малого, який неправильно вирахував початок християнського літочислення.
Очевидно, що вже ніхто не буде переписувати календар і змінювати всі дати — адже, на жаль, сучасний світ лічить роки не з огляду на появу Бога, а через посталу раніше традицію. Проте гадаю, що християнам варто детальніше знати про дату, коли на Землі народилася Любов.
Звісно, насправді не так важливо знати, коли на світ прийшов Христос: головне, щоб Він народився у нашому серці. І це є справжнє Народження Христа тут і сьогодні…
За матеріалами: CREDO
Ілюстрація: anmysite.com
Та й спалювати пахощі треба було щоранку, а не раз на рік (Вх.30:7,8). Тож ці розрахунки не мають жодної цінності.
шановний п. Сергій, тут є два виміри: 1) Єрусалимський храм складався з двох частин – Святе святих, куди входили священники раз на рік – на празник Очищення (з іврт. Йом-Кіппур), та зі Святилищя, де щонайменше 12 священників приносили жерту та споживали 12 прісних хлібів – символічно за 12 племен Ізраїля. Отож, з Послання до Євреїв (9:6-7), ми знаємо, що далі, в дуру кімнату – Святе Святих, проходив тільки один первосвященник. АЛЕ не треба забувати, що Соломон мав 18 первосвященників, в часах між 516 до н.е. та 70 н.е. ця цифра трималася біля 60-ти. Тим більше, що є історічні свідчення про те, що за часів Ірода, первосвященником можна було стати через підкуп або жереб (див. енциклопедію Брітанніка). Тут важливий сам факт, що Захарій стояв о що
2) В Євангелії від Луки (1,5-9) згадано, що це було в часи царя Ірода, і згадано про жереб. Тим більше вхід у святилище Господнє, щоб покадити, відбувалося виключно раз на рік. Тому Захарій туди міг увійти тільки при кінці нашого місяця вересня, так як це встановлено Старим Завітом (Левіт. 16:29).
Вибачте, шановний авторе даної статті, та Захарія не був первосвященником. Він був лише священником Авієвої черги і кадив не в Святому Святих, а у храмі, де знаходився кадильний жертовник, біля якого він і побачив ангола. Авієва черга була восьмою із 24-х. Початок служіння черг був з місяця Авіва, тобто наш квітень. Згідно цього, черга Авія припадає на другу половину липня. А після, коли Захарія повернувся зі служби, Єлизавета завагітніла. Це приблизно серпень місяць. Марія ж завагітніла, коли Єлизаветі був шостий місяць. Тобто, у неї був термін не менше 5 місяців і не більше 6 місяців. Тобто початок вагітності Марії припадає на січень а народження Ісуса відповідно на жовтень. Можлива похибка в межах місяця. Всього вам найкращого. Благословінь!