Про зрілість, як головний показник щасливого подружжя, про те, як розпізнати свою половинку, чи варто покладатися в цьому на „Божу волю“ і що робити, якщо хтось стає для іншого „хрестом“. Про це та ще багато-багато іншого говорили у Львівському сімейному HUBі Храму Преображення психолог Наталка Ільчишин та голова Центру студентського капеланства ЛА УГКЦ о. Юрко Остапюк. Організувала зустріч Марія Дзюбій зі Соціальної ініціативи „Хтось не зробить“ Патріаршої комісії у справах молоді УГКЦ. Партнер заходу — християнський журнал “КАНА”
Спілкування в невимушеній обстановці, коли запитання та коментарі були і від глядачів, і від спікерів, дало можливість вималювати досить ґрунтовне й глибоке розуміння цієї теми.
Зрілість=відповідальність
Отож, у присутніх на зустрічі глядачів зрілість асоціюється з відповідальністю, самостійністю, досвідом, обов’язками, наслідками. А досягнення певного віку, як зазначила психолог Наталка Ільчишин, аж ніяк не означає зрілості. Хоча вважається, що особистісна зрілість настає від 25 до 35 років, за умови, якщо досягається взагалі.
— Є кілька аспектів зрілості, зокрема — фізична, сексуальна, економічна, психологічна тощо. Та, насправді, мало хто з молодих людей задає собі запитання, — наскільки ми зрілі? Адже, коли ми закохані, то переймаємося зовсім іншими питаннями. Важливо розуміти, що можна одружитися й не зовсім зрілими, а досягати її вже в подружжі. Та для цього має бути особистісна зрілість, коли людина розуміє, що готова до відповідальності за певні вчинки, за наслідки, що шлюб — це не лише права, а й обов’язки
Маючи можливість багато й часто спілкуватися зі студентами, отець Юрій Остапюк зазначив, що молода людина хоче отримати результат вже і негайно.
— Завжди раджу перш за все звертати увагу, наскільки ваша половинка відповідально ставиться до своїх слів і вчинків. Мене часто молодь запитує про духовну зрілість. Важливо, щоб разом входити в ту зрілість. Головне, розуміти, що шлюб, сім’я — це найважливіше. І, що готові робити все, щоб її вдосконалювати, чого б це не коштувало, — додав отець Юрій.
Очільник Патріаршої комісії у справах молоді УГКЦ отець Ростислав Пендюк зазначив, що спостеріг: незрілій людині значно простіше приймати складні рішення, бо зріла — все прораховує.
Любіть себе
Є декілька важливих речей, які мають величезний вплив:
— Перш за все — це любов до себе. Ми часто сприймаємо це, як негатив. Та, якщо людина любить себе, то це означає, що вона себе цінує, розуміє, знає, над чим варто працювати, усвідомлює, що не може зупинятися, а щоденно розвивається. Лише людина, яка поважає себе, усвідомлює свою гідність, готова у такий самий спосіб ставитися до особи, що поруч. Це той фундамент, який дає можливість творення щасливого подружжя, — додала психолог.
Отець Юрій поділився власною історією кохання, яке, як наголосив, прийшло несподівано:
— Мою дружину багато-хто не сприймав. Але мені це не заважало. Я внутрішньо відчув, що це моя людина. Мені подобається в ній все: експресивність, балакучість, надмірна холеричність. Більше того, я ніколи не хотів нічого в ній змінювати. Можливо, це те, що відчувається на ірраціональному рівні. Коли я спілкуюся з молоддю, то завжди кажу, що не спішіть щось змінювати в людині, а полюбіть її світ.
Зрештою, як каже Наталя Ільчишин, цілком нормально, коли щось і не подобається. Бо це ознака тверезого сприйняття. Якщо ж подобається все, то це поганий симптом, що свідчить — ми у великих “рожевих окулярах”, які потім спадуть і почнуться проблеми.
Постійно комунікуйте
— Попри всю роматичну любов, зі своєю дружиною ми завжди піднімали для себе дуже важливі питання. Обговорювали ті моменти, що приносили комусь із нас дискомфорт, болючі теми. Для мене комунікація теж є ознакою зрілості, — розповів отець Юрій Остапюк. — За будь-яких умов: чи ще готуєтеся до шлюбу, чи вже в подружжі, — вмійте слухати один одного. Люди хочуть уваги.
Перш, ніж одружуватися варто дати собі та своїй половинці час для свідомого рішення.
— Я би запитала себе: чи готова прийняти ту особу такою, як є, щоб не достосовувати до себе. Тому важливо знати іншу людину різних моментів, і неприємних теж, — додала психолог.
Говоріть мовою любові
Якщо хочемо досягнути щастя в подружжі, маємо навчитися говорити про любов мовою любові тої особи, до якої говоримо. Питання лише в тому, наскільки моя любов є зріла і чи зріла любов особи, яка поруч.
— Вступаючи в таїнство шлюбу, ми асоціюємо себе з християнством. Ті цінності, які нам пропонує християнство, вимагають праці над собою. Нема такого, що робиш те, що можеш чи хочеш, а набридло — просто йдеш. У житті будуть різні ситуації. Та я, як християнин, розумію, що свідомо, добровільно ввійшов у подружній стан і щастя сім’ї залежить безпосередньо від мене, — каже отець Юрій.
Зрештою, як зазначив отець Ростислав Пендюк, часто проблема випливає з того, що ми не завжди правильно розуміємо суть подружжя. Нам здається, що достатньо обрати „правильну“ особу і це гарантуватиме щастя на все життя. Ми не усвідомлюємо, що подружжя набагато більше залежить не від вибору особи, а від зусилля, які ми вкладаємо щодня в ці стосунки.
— Бог нам подарував свободу вибору. Він не вмішувався до Єви і Адама, не заважає й нашому вибору. Тому пам’ятаймо, що людина, яку любиш не є ворогом. Говоріть часто, що любите один одного — це надзвичайна сила. Ми приведені з любові, покликані до любові і з любов’ю маємо повернутися. Йдеться не про емоційну любов, а про відповідальну, самостійну, жертовну, — підсумував отець Юрій Остапюк.
Наталія ПАВЛИШИН
Світлини Ігоря ЧОРНІЯ