Щоразу, відвідуючи нові куточки світу, відкриваєш для себе безліч культурних особливостей і особливо – коли йдеться про релігію. Як живеться християнам-коптам у Єгипті, якщо їх – всього 15 % від загальної кількості населення?
Звісно, першим, що запропонували нам оглянути у Шарм ель Шейху, був… магазин із ефірними оліями. Вже потім – мечеть, і врешті – храм.
Зовсім молоде містечко, де майже немає місцевого населення, збудоване на прибережній зоні – колись пристановищі бедуїнів. Тут нові – і церква і мечеть – десь всього по тридцять років.
До мечеті – вхід заборонено. Почути можна лише постійні заклики мули до молитви.
Мушу зізнатись, що коли бачиш у цьому арабському світі церкву, то відчуваєш щось своє, рідне у зовсім чужому.
Зовні, на перший погляд, рам не надто великий, не надто примітний, однак все-таки гарний.
Однак коли заходиш всередину, то розумієш, чому він у топ-10 найкрасивіших храмів світу – храм Небожителів.
Молитись сюди приходять ортодоксальні копти або єгипетські православні – це одне і те ж.
Відлік своєї християнської традиції копти ведуть від євангелиста Марка, який приніс на терени Єгипту вістку про Христа. Лише через декілька століть сюди прийшли мусульмани. Коли зараз дивишся на мусульманську дійсність цієї землі, то важко уявити, що славна Олександрія колись була колись оплотом християнства.
Однак як мусульмани, так і християни живуть до сьогодні, поважаючи віру один одного.
Кажуть, що копти відрізняються від решти населення, однак нам це складно виявити напозір. Натомість є ще одна ознака, за якою всіх без винятку коптів можна ідентифікувати – це вибитий на зап’ясті руки хрестик.
Всі копти на сороковий день після народження отримують цей символ. Традиція ця пішла від ще від часів війни, коли важко було ідентифікувати загиблих, щоб знати, як захоронити їх тіла.
Спершу здається, що потрапив у Біблію з ілюстраціями. Два єгиптяни впродовж двох років розмальовували церкву зображеннями найважливіших біблійних подій. І всі вони – немов сьогочасні. Дивишся – і трансформуєшся у зображені реалії. Вражає пишнота храмів, особливо – кришталеві світильники.
Обличчя усі зображени ну просто по-особливому світлі, райські. І це вражає, коли дивишся на чорнявих єгиптян. Мабуть, саме такими бачать вони людей із білою шкірою.
Тут повсюду можна робити знімки.
Екскурсовод, який тут працює, надиво усміхнений та люб’язний, а ще – щирий.
Християнство, яке б різне воно не було б, насправді єдине, та ідентифікує його – взаємна любов.
І нарешті – про 3D хрести. Одразу впадає у вічі, що хрест тут особливий – із кількома перегородками. Виявляється, що це теж новотвір – задум, щоб з усіх сторін світу було видно, що це не мечеть, а церква. Отож звідки б ви не мандрували – завжди буде видно зображення хреста.
Храм і справді варто відвідати, як і цю особливу країну сонця.
Автор, фото: Тетяна Трачук
