Якщо тобі ще не доводилося бути на новорічній зустрічі Тезе – то, мабуть, в тебе є якісь стереотипи про неї, бо інакше ти б уже точно наважився! Спробуймо глянути твоїм страхам у вічі й вирушити нарешті в це Паломництво Довіри.
1. Якщо не знаєш іноземних мов – у Тезе пропадеш
Організатори Тезе роблять все можливе, щоб ви розуміли все, що відбувається навколо. Програму всіх зустрічей вам видають рідною мовою. Також впродовж днів перебування роздають додаткові україномовні тексти, наприклад, роздуми братів Тезе на щодень. Тож коли їх під час загальних зустрічей зачитують англійською – ви вже маєте в руках українську версію.
Люди, в яких ви живете, можуть знати навіть кілька іноземних мов, тож порозумітися можна. Наприклад, цьогорічна зустріч відбувалася фактично на межі Швейцарії, Німеччини та Франції, і в цих краях люди знають і німецьку, і французьку, і англійську. А якщо не знають (або ти не знаєш) – то тепер існують чудові мобільні додатки, завдяки яким ти говориш рідною мовою, додаток її розпізнає і автоматично перекладає та озвучує іноземною мовою на вибір. Зрештою, господарі та волонтери дійсно стараються, щоб ви мали гарні враження про їхній прийом, тож докладуть усіх зусиль, щоб зрозуміти, що ж ви їх запитуєте.
2. Через безліч молитов не встигаєш побачити місто
На зустрічах Тезе дійсно дуже насичений розклад: молитви, лекції, тренінги, презентації, але насправді ніхто не змушує бути на всьому без винятку, а деякі події відбуваються в однаковий час в різних локаціях, тож це просто фізично неможливо. Та є зустрічі, які просто не радимо пропускати – це ранкові обговорення уривків зі Святого Письма на парафії, в яку вас поселили, а також загальні великі вечірні молитви Тезе з піснями, інакше “духу Тезе” вам практично відчути не вдасться. Решта часу насправді можете використовувати на свій розсуд, залежно від пріоритетів: молитва, волонтерство, спілкування з паломниками з інших країн. А щодо екскурсій містом, то серед післяобідніх активностей вони навіть є зазначені в офіційному розкладі, тож всі охочі можуть заздалегідь записатися на організовані відвідування найкращих музеїв чи прогулянки містом. Окрім того, обідні молитви, які цьогоріч відбувалися у восьми церквах Базеля, локалізовувалися практично в самому серці міста, тож дорогою до них можна було багато гарного роздивитися самостійно.
Основна порада: детально огляньте всю програму, щойно вам її видадуть, і зазначте собі те, що вам дійсно до душі (також зазвичай ця програма є на офіційному сайті Тезе щонайменше декілька тижнів перед паломництвом). Та не полінуйтеся добре вивчити карту міста й маршрути добирання. І тоді ви точно все встигнете! Ну або майже все ;)
Відео про перші дні в Базелі. Автор: Juozas Kamenskas з медіакоманди Тезе.
3. Пісні Тезе – нудні й примітивні
Якщо ви ніколи не співали пісні Тезе на справжній зустрічі Тезе – то ви можете мати про них трохи хибне враження. Бо коли величезний хор із професіоналів та волонтерів, разом із живими інструментами, виконує композиції, то ти розумієш, що це не так вже й просто: витягнути деякі ноти, придумати такі оригінальні партії і так гармонійно все це поєднати. Окремі рядки з пісень також виконують солісти із дійсно чудовими голосами. Ще також складність може бути у мові. Наприклад, на цьогорічній зустрічі в Базелі співали і німецькою, і французькою, і польською, і українською, і “перемикатися” бувало непросто. Але перед молитвою були своєрідні тренування”з ведучим, якій допомагав розівчити вимову та мелодію, і з’являвся вже своєрідний азарт вивчити, як би складно це на початку не здавалося. Вже пізніше, дорогою додому, усвідомлюєш, що запам’яталося дуже багато мотивів та текстів, а співати хочеться ще і ще.
Відео про львівський хор Тезе. Автор: Blagoslovennya Studio.
4. В міжконфесійності зникає індивідуальність
Одним із основних акцентів зустрічей Тезе є екуменізм – можливість зібратися православним, католикам, протестантам на одному майданчику і славити Бога, шукати Його разом. Проте це зовсім не означає, що хтось тебе змушує “зливатися” в єдину конфесію, зовсім ні. Навпаки, в розмовах люди часто акцентують, що, для прикладу, вони є католиками, і що це важливо для них. З захопленням говорять про відмінності жителів своєї країни в різних її частинах. Навіть можна припустити, що Тезе – це гарна нагода для самопізнання: у такому різноманітті людей, народів, способів прославляти Христа ти починаєш краще розуміти, хто ти, звідки, і що це для тебе дійсно дуже цінно. В той же момент, коли є час на молитву чи пошуки відповідей на біблійні питання – всі разом, незалежно від конфесії, намагаються шукати порозуміння та єдність.
Відеоролик про Тезе в Базелі. Автор: Juozas Kamenskas з медіакоманди Тезе.
Довідка
Новорічні зустрічі Тезе відбуваються щороку в різих країнах Європи. 2018-й рік європейська християнська молодь зустрічала у швейцарському місті Базель, 2019-й зустрічатиме у Мадриді (Іспанія). Організаторами є екуменічна спільнота монахів, які проживають у французькому селі Тезе. Окрім новорічних прощ, також проводяться паломництва до селища Тезе, аби пожити у спільноті, а також різні регіональні зустрічі, одна з яких відбудеться у квітні 2018 року у Львові.
Більше відео- та фотовражень з зустрічі Тезе у Базелі дивись на офіційній сторінці Taize у Фейсбуці
“…пастором виявилася усміхнена, впевнена у собі німкеня, яка могла сісти поруч із тобою, подати молитовник…” Люди! Ви геть із глузду з’їхали. А та самозванка не хотіла поговорити, або оцей Охріменко із нею, що жінка не може бути пастором, і це воля Божа, а не стереотипи тогочасного суспільства, як говорять сучасні мудрагелі від “біблійних наук”. Перш ніж щось “нерозумно-сучасно-демократичне” відписати — добре подумайте.
Хочу звернути Вашу увагу, що дана зустріч мала статус екуменічної. Якщо, звісно, “оцей” шанований Oleh знає, що це таке:). До речі, кожен третій пастор Євангелічної церкви в Німеччині – жінка. В жодному разі не збираюся вступати в міжконфесійну дискусію, але, сподіваюся, що Ви не вважаєте німців дурнішими за себе.
Паломництво довіри, яке проходило в Базелі 28.12.2017 р. – 1.1.2018 р., дійсно дуже зблизило людей різних культур, конфесій та мов. Так, у парафії в Льораху пастором виявилася усміхнена, впевнена у собі німкеня, яка могла сісти поруч із тобою, подати молитовник, аби разом з усіма прочанами, не дивлячись на націю та віросповідання, співати славу Богові різними мовами. У подорожі до казкових замків, яких вистачає у Швейцарії, ви могли зустріти таких самих «тезешників» із розгорнутими мапами, які допомагали вам перейти бурхливу річку найближчим місточком, дістатися верхівки гори, зробити гарні спільні селфі. У вагонах потягу, яким ми курсували від парафії до молитовного дому Святого Якоба, українці дружньо або за певною чергою заводили пісні разом із хорватами, білорусами, поляками та німцями, підтанцьовували в стилі вуличного танцю із іспанцями, а ще всі разом, в очікуванні вечірнього потягу, робили довгий «струмочок» із пар, що пірнали у коловорот знайомих і незнайомих, але веселих людей. Не кажучи вже про фестиваль націй, який проводився щойно після новорічного феєрверку та захоплював у танок всіх присутніх у залі, в тому числі місцевих жителів – членів наших приймаючих сімей, які разом з нами святкували Новий рік у парафії, пригощали шампанським та обговорювали своєрідність національних новорічних дійств. Пам’ятаю, в нашому залі під час спільних танцювальних виступів залишалася сидіти лише старенька пані, яка, тим не менше, крутилася в різні боки на стільчику, аплодувала і так досиділа до самого завершення свята… Таких та подібних моментів було достатньо, аби впевнитися у щирості і необхідності місії Паломництва довіри та Молитви задля миру у Європі.