Дискусійний проект „Яка освіта дасть квиток у майбутнє?“ молодіжного християнського порталу „ДивенСвіт“ 25 лютого помандрував до Тернополя. Чергова зустріч була особливо динамічна, завдяки зацікавленню молоді з різних громадських і християнських спільнот міста. Присутні мали багато запитань, коментарів, ділилися власним досвідом.
Спікери — редакторка молодіжного християнського порталу “ДивенСвіт”, поетка, філолог Тані Трачук (модерувала зустріч), психолог і тренер Володимир Чупрін та громадський активіст, тренер Володимир Соколовський зуміли розпалити надзвичайно цікаву й глибоку дискусію. Спеціальною гостею зустрічі була заступник начальника відділу освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації Анна Зварич.
Привітав усіх голова Комісії у справах молоді Тернопільсько-Зборівської архиєпархії, настоятель Архикатедрального собору Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці, які були співорганізаторами заходу, отець Орест Павлівський, побажавши почерпнути з дискусії найцінніші думки, продукувати нові ідеї та частіше збиратися для обговорень важливих питань.
Головне , що обговорювали на зустрічі — що краще і що може гарантувати — успіх формальна чи неформальна освіта.
— Всі знаємо, що взагалі навчання досить нудне і потребує чимало часу. Але творчість, розвиток можливі лише тоді, коли вже маємо певну базу. Я за поєднання формальної і неформальної освіти. Добре, що зараз в нашій країні фокус дискусії переходить ближче до неформальної освіти. Ми звикли, що все має бути за схемою: школа-університет-робота. І дуже невдоволені, коли отримуємо диплом, а роботи нам не пропонують, тобто звична схема більше не працює. Адже насправді освіт — формальна чи не формальна — це не якісь гарантії, а певний базис для того, щоб ми могли рухатися далі, — наголосив Володимир Чупрін.
Володимир Соколовський прихильник саме неформальної освіти, хоча й не заперечує, що ще в багатьох місцях при працевлаштуванні потребують диплому про здобуту освіту. Та він переконаний, що формальна освіта у тому вигляді, як функціонує зараз, здатна дати лише хиткий хребет, на якому наростити сильні м’язи можна лише через неформальну освіту — різні тренінги, майстер-класи, волонтерство, діяльність в організаціях.
— Неформальна освіта — це не тренер, який має щось розповісти. Насправді, людина, яка проводить тренінг відіграє більше роль фасилітатора і від нього ми можемо почерпнути лише невелику частину нових знань. А решта — це комунікація людей, обмін досвідом і знаннями. У неформальній освіті якраз суть і полягає в тому, щоб створити середовище, в якому можуть навчатися, ділитися досвідом, — зазначив Володя Сокловський.
Завдяки Анні Зварич усі присутні дізналися, що вже цьогоріч значні зміни очікують початкові школи, які потрапили до низки експериментальних у запровадженні освітніх реформ. Пані Анна переконана, що власне молодша школа повинна закладати підвалини, на яких виростатиме учень, а згодом і студент нового зразка. І, відповідно, будуть іншими вчителі та викладачі, які шукатимуть нові формати навчання.
— Напевно добре, що наша формальна освіта створила такий вакуум. Адже врешті молодь зрозуміла, що замало отримати червоний диплом, а потрібно постійно розвиватися, — додав Володя Чупрін. — Зараз є й чимало викладачів, які розуміють, що відкрити книжку і прочитати лекцію не його завдання, бо студенти самі можуть це зробити. Зміна концепції, щоб наші студенти самі мали спрагу до знань. За кордоном звично постійно щось шукати, вчити щось нове, бо світ змінюється.
Головний висновок, який можна зробити після зустрічі: не так важливо, яку освіту здобуваємо, як те, що не треба боятися помилятися, бо й творчість невід’ємно пов’язана з помилкою. Потрібно постійно розвиватися, змінювати вид своєї діяльності, а не працювати все життя лише на одному місці. Цілий світ звик вчитися, незважаючи на вік. Якщо хочемо йти в ногу зі світом, мусимо черпати нові знання і досвід.
— Зустрічі такого формату змушують аналізувати, критично мислити, стимулюють до розвитку і показують шанси й варіанти для подальших кроків, які ми не завжди помічаємо. Дуже важливо розуміти, що маєш вибір і знаєш, що тобі потрібно. А такі зустрічі власне й допомагають знаходити мотивацію до подальших кроків. Адже, коли бачимо людей, яким вдалося самореалізуватися, сміливіше й самі робимо вибір і готові виходити зі зони комфорту, щоб досягати чогось нового, — підсумував на завершення співорганізатор дискусії отець Роман Демуш.
Наталія ПАВЛИШИН
