Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла! (Лк. 1:30)
Шановні молоді люди,
Світовий день молоді 2018 року є ще одним кроком у підготовці до міжнародного СДМ, який відбудеться в Панамі в січні 2019 року. Цей новий етап нашого паломництва припадає на той самий рік, що Ординарна Асамблея Синоду єпископів, яка зустрінеться на тему: «Молоді люди. Віра та професійне розпізнавання». Це щасливий збіг. Центральна увага, молитва та роздуми Церкви звернені до вас, молодих людей, із бажанням прийняти та насамперед обійняти дорогоцінний дар, яким ви є для Бога, для Церкви та світу.
Як ви вже знаєте, ми вирішили, що в цій подорожі нас супроводжуватиме приклад і заступництво Марії, молодої жінки з Назарету, яку Бог вибрав як Матір Його Сина. Вона йде з нами до Синоду та до СДМ у Панамі. Якщо минулого року ми керувалися словами її хвали: “Всевишній зробив для мене великі речі” (Лк 1:49) – навчаючи нас пам’ятати про минуле, цього року ми прагнемо разом з нею слухати голос Бога, який надихає на мужність і дарує благодать, необхідну для відповіді на його поклик: “Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!”(Лк 1:30). Це слова, якими звернувся Божий посланець, Архангел Гавриїл, до Марії, звичайної дівчини з маленького села в Галілеї.
- Не бійся!
Зрозуміло, що раптова поява ангела та його таємниче привітання: “Радій, благодатная, Господь із тобою “(Лк. 1:28), сильно стурбувало Марію, яка була здивована першим одкровенням її особистості та її покликанням, які досі були невідомими їй. Марія, як і інші у Священному Писанні, тремтить перед таємницею Божого виклику, Того, хто в одну мить поміщає перед нею безмірність свого власного плану і змушує її відчувати всю свою малість як смиренної істоти. Ангел, бачачи глибину її серця, каже: “Не бійся”! Бог також читає наше серце. Він добре знає проблеми, яким ми повинні протистояти в житті, особливо, коли ми стикаємося з основним вибором, від якого залежатиме, ким ми будемо і що ми будемо робити в цьому світі. Ми відчуваємо “тремтіння”, коли зустрічаємося з рішеннями про наше майбутнє, стану нашого життя, нашого покликання. У ці моменти нас турбує і захоплює так багато страхів.
А ваші, молоді люди, які ваші страхи? Що турбує вас найглибше? “Основний” страх, який багато хто з вас має, це страх не бути коханим, симпатичним або того, що вас не сприйматимуть, якими ви є. Сьогодні багато молодих людей, які відчувають необхідність відрізнятись від тих, ким вони є насправді, пробуючи пристосуватися до часто штучного та недосяжного стандарту. Вони постійно “фотошоплять” свої зображення, ховаючись за масками та фальшивими ідентичностями, майже стають підробленими. Багато хто одержимий, отримуючи якомога більше “вподобань”. Виникають неоднозначні страхи та невизначеність через це відчуття неадекватності. Інші побоюються, що вони не зможуть знайти емоційну безпеку і залишаться наодинці. Багато хто, стикаючись з невпевненістю в роботі, боїться бути не можуть знайти задовільну професійну посаду або виконати свої мрії. Сьогодні багато молодих людей, як віруючих, так і невіруючих, сповнені страху. Дійсно, той, хто прийняв дар віри і серйозно шукає свого покликання, не звільняється від страхів. Дехто думає: можливо, Бог просить або вимагає надто багато від мене; можливо, ідучи дорогою, яку він обрав для мене, я не буду справді щасливий або не зможу робити те, що він просить мене. Інші думають: якщо я слідуватиму цим шляхом, який
Бог показує мені, хто може гарантувати, що я змож його пройти? Чи не буду я розчарованим? Чи не втрачу я ентузіазму? Чи зможу я бути наполегливим протягом всього мого життя?
У моменти, коли сумніви та страхи наповнюють наші серця, розсудливість стає необхідною. Це дозволяє нам привести в порядок плутанину наших думок і почуттів, діяти справедливо та обережно. У цьому процесі першим кроком у подоланні страхів є їх чітке визначення, щоб не витрачати час і енергію, будучи охопленим порожніми і безликими примарами. І тому я запрошую всіх вас заглянути всередину себе і “назвати” ваші страхи. Запитайте себе: що мене засмучує, що я найбільше боюся в цей конкретний момент мого життя? Що блокує і перешкоджає мені рухатися вперед? Чому мені бракує сміливості зробити важливий вибір, який мені потрібно зробити? Не бійтеся чесно зустрітися зі своїми страхами, визнати те, що вони є, і змиритися з ними. Біблія не ігнорує людський досвід страху, ні його численні причини. Авраам боявся (пор. ген.12: 12), Яків боявся (пор. ген.31:31, 32: 7), і такі були Мойсей (пор. 2:14, 17: 4), Петро (пор. Мт. 26: 69) і апостоли (пор.: Мр. 4:38-40; Мт. 26:56). Сам Ісус, хоч і незрівнянно ні з чим, пережив страх і страждання (пор. Мт. 26:37; Лк. 22:44).
“Чому ти боїшся?” У вас немає віри? »(Мр. 4:40). Застерігаючи своїх учнів, Ісус допомагає нам зрозуміти, що часто не скептицизм є перешкодою вірі, а страх. Таким чином зрозуміло, що робота розпізнавання ототожнює наші страхи, і тоді вона може допомогти нам подолати їх, відкриваючи нас до життя і допомагаючи нам спокійно протистояти нашим викликам. Для нас християн зокрема, страх ніколи не повинен мати останнього слова, але швидше має бути приводом для ствердження віри в Бога … і в життя! Це означає вірити у фундаментальну доброту існування, яку Бог дав нам і довіряти, що він приведе нас до гарного кінця, навіть через обставини та перипетії, які часто нам незрозумілі. І все ж, якщо ми таїтимемо страх, то станемо потайними і замкнутими, щоб захистити себе від усього і від кожного – і так залишимося паралізованими. Ми повинні діяти! Ніколи не закриватися у собі! У Священному Писанні вислів “не бійтеся” повторюється 365 разів з різними варіаціями з метою сказати нам, що Господь хоче, щоб ми були вільними від страху кожен день року.
Розпізнавання є необхідним у пошуках покликання в житті. Найчастіше наше покликання не є очевидним, особливо спочатку, а скоріше тим, що ми розуміємо поступово. Розпізнавання в цьому випадку не слід розглядати як індивідуальне зусилля на самоаналіз з метою кращого розуміння нашого внутрішнього складу, щоб зміцнити нас і набути певний баланс. У таких випадках людина може стати сильнішою, але все одно обмежується вузьким горизонтом своїх можливостей та перспектив. Покликання, однак, є викликом зверху, і розпізнавання в цьому контексті означає, головним чином, відкриття себе Іншому, хто закликає. Отже, необхідна молитовна тиша, щоб почути голос Бога, який звучить у нашій совісті. Бог стукає у двері наших сердець, як це зробив з Марією; він прагне встановити дружбу з нами через молитву, поговорити з нами через Святе Письмо, запропонувати нам милість в Таїнстві Примирення, і бути з нами в Євхаристії.
Важливо також спілкуватися з іншими людьми, братами та сестрами у вірі, які мають більше досвіду, тому що вони допомагають нам краще розуміти і мудро вибирати з різних можливостей. Коли молодий Самуїл чує голос Господа, він не пізнає його одразу. Три рази він ходить до Ілія, старшого священика, який, врешті-решт, пропонує дати правильну відповідь на заклик Господа: “Якщо він покличе тебе, то скажеш:” Говори, Господи, бо раб твій слухає Тебе “. (1 Сам. 3: 9). У своїх сумнівах знайте, що ви можете покладатися на Церкву. Я знаю, що є дуже хороші священики, посвячені чоловіки та жінки і вірні миряни, багато хто з них також молоді, які можуть підтримати вас як старші брати і сестри у вірі. Пожвавившись Святим Духом, вони допоможуть вам зрозуміти свої сумніви та план власного покликання. Інший – це не тільки духовний провідник, але також і той, хто допомагає нам відкритись нескінченним багатствам життя, яке дав нам Бог. Важливо створити простір у наших містах і громадах для росту, мрій та поглядів на нові горизонти! Ніколи не втрачайте ентузіазм, насолоджуючись чужою компанією та дружбою, а також радістю мріяти разом, ходити разом. Автентичні християни не бояться відкрити себе іншим і розділити з ними свій важливий простір, роблячи його простором братства. Дорогі молоді люди, не дозволяйте погасити іскру молодості в темряві закритої кімнати, в якій єдиним вікном у зовнішній світ є комп’ютер та смартфон. Відкрийте широкі двері вашого життя! Нехай ваш час і простір будуть наповнені змістовними стосунками, реальними людьми, з якими можна поділитися своїм справжнім і конкретним досвідом повсякденного життя.
- Маріє!
“Я покликав тебе по імені” (Іс. 43: 1). Перша причина не боятись – це той факт, що Бог назвав нас по імені. Ангел, Божий посланець, покликав Марію по імені. Богові належить влада давати імена. В роботі творіння, він називає існування кожної істоти за назвою. Існує ідентичність за іменем, що є унікальним у кожній окремій справі, у кожній окремій особі; це інтимна сутність, яку тільки Бог дійсно знає. Ця божественна прерогатива була розділена з людиною, коли Бог запросив його назвати тварин, птахів, а також його власного нащадка (Буття 2: 19-21; 4: 1). Багато культур поділяють це глибоке біблійне бачення; вони в імені визнають одкровення глибокої таємниці життя та сенсу існування.
Коли Бог називає когось по імені, він також розкриває людині своє покликання, свій план святості та виконання, через який особа стає подарунком для інших і стає унікальною. І коли Бог хоче розширити горизонти життя, він дає нове ім’я тому, кого він кличе, як він зробив з Симоном, якого він назвав “Петром”. Звідси йде звичай приймати нове ім’я при вступі до релігійної громади, щоб вказати на нову ідентичність та місію. Оскільки божественний заклик є унікальним та особистим, нам потрібна мужність, щоб відірватися від тиску на формування відповідних моделей, щоб наше життя дійсно могло стати справжнім і незамінним даром для Бога, для Церкви та для всіх.
Дорогі молоді люди, називатися на ім’я є знаком нашої великої гідності в очах Бога та знаком Його любові до нас. Бог називає кожного з вас по імені. Всі ви є на “ти” в Бога, дорогоцінні в його очах, гідні поваги і любові (пор. Іс. 43: 4). Ласкаво просимо з радістю прийняти цей діалог, який пропонує вам Бог, це звернення, яке він робить для вас, закликаючи вас по імені.
- В Бога благодать ти знайшла!
Головна причина, чому Марїі не треба боятися, полягає в тому, що вона знайшла благодать у Бога. Слово “благодать” говорить про любов, вільно дану, не зобов’язану. Наскільки нас заохочують дізнатись, що ми не повинні заробляти на близькість та допомогу Богу, представляючи “Curriculum Vitae досконалості”, повний заслуг та успіхів! Ангел каже Марії, що вона вже знайшла милість у Бога, а не те, що вона отримає її в майбутньому. І те ж формулювання ангельських слів допомагає нам зрозуміти, що божественна благодать є безперервною, а не швидкоплинною; з цієї причини це ніколи не вдасться. Навіть у майбутньому благодать Божа завжди буде там, щоб підтримати нас, особливо в моменти випробувань і темряви.
Безперервна присутність божественної благодаті спонукає нас прийняти наше покликання з упевненістю; наше покликання вимагає відданості вірності, яку потрібно оновлювати кожен день. Наш професійний шлях не без її хрестів: не тільки наші початкові сумніви, але і часті спокуси, що виникають на цьому шляху. Почуття неадекватності супроводжує учня Христа до кінця. Але він чи вона знають допомогу Божої благодаті.
Слова Ангела спускаються на наші людські страхи, розчиняючи їх силою Доброї Новини, яку ми повідомляємо: наше життя не є чистим шансом або просто боротьбою за виживання, а кожен з нас – це дорога історія, котру любить Бог. Те, що ми “знайшли благодать в його очах”, означає, що Творець бачить у своїй істоті неповторну красу і що він має чудовий план для нашого життя. Зрозуміло, що ця визначеність, звичайно, не вирішує всіх наших проблем і не забирає невпевненість у житті. Але воно має силу перемінити наше життя глибоко. Невідоме, що завтра для нас підготувало, – це не темна загроза, яку треба подолати, а сприятливий час, який нам дано, щоб прожити унікальність нашого особистого покликання та для того, щоб розділити це з нашими братами та сестрами в Церкві та у світі.
- Мужність у даний момент
З упевненістю, що Божа благодать з нами, настає сила сприйняття сміливості в даний момент: мужність переносити те, що Бог просить нас тут і зараз, у кожній сфері нашого життя; мужність приймати покликання, яке Бог відкриває нам; мужність жити нашою вірою без приховування чи зменшення її.
Так, коли ми відкриваємося до Божої благодаті, неможливе стає реальністю. “Якщо Бог за нас, то хто проти нас?” (Рим. 8:31). Божа благодать торкається до “сьогодні” вашого життя, “сприймає” тебе таким, як ти є, з усіма твоїми страхами та обмеженнями, але також розкриває чудові плани! Ви, молоді люди, повинні знати, що хтось дійсно вірить у вас: будь ласка, знайте, що Папа впевнений у вас, що Церква довіряє вам! Зі свого боку, довіряйте
Церкві!
Молодій Марії було доручено важливе завдання, саме тому, що вона була молодою. Ви, молоді люди, володієте силою, оскільки ви проходите такий етап свого життя, де енергії не бракує. Використовуйте цю силу та цю енергію для покращення світу, починаючи з найближчих до вас реалій. Я хочу, щоб ваші обов’язки були надані в Церкві; що можна взяти сміливість, щоб звільнити місце для вас; і те, що ви можете бути готовими взяти на себе ці обов’язки.
Я знову закликаю подивитись на любов Марії: турботливу, динамічну і конкретну любов. Любов повна сміливості і зосереджена повністю на самопожертву. Церква, пронизана цими Маріїними якостями, завжди буде Церквою, яка виходить назовні, яка виходить за рамки її власних меж та кордонів, щоб дозволити їй отримати благодать. Якщо ми дозволимо собі бути по-справжньому зворушеними прикладом Марії, ми будемо жити належним чином, що милосердя, яке спонукає нас любити Бога вище всього іншого і нас, любити тих, з якими ми поділяємо наше повсякденне життя. І ми також любитимемо тих, хто може здаватися малопривабливим у собі. Любов – це служіння і відданість, перш за все до найслабших і найбідніших; любов, яка перетворює наші обличчя і наповнює нас радістю.
Я хотів би закінчити чудовими словами, які святий Бернард використовував у знаменитій проповіді про таємницю Благовіщення, словами, які виражають передчуття всього людства за відповідь Марії: “Ти чула, Богородице, що Ти зачнеш і породиш сина; Ти чула, що не буде він від людини, а від Святого Духа. Ангел чекає відповіді … Ми також, Богородице, чекаємо Твого слова співчуття … У короткій відповіді ми повинні бути перемінені, щоб бути згаданими до життя … Ось чого чекає вся земля, опустившись до Твоїх ніг… Відповідай швидко, Діво “(Проповідь 4, 8-9; Опера Омнія)
Дорогі молоді люди, Господь, Церква, світ чекають вашої відповіді на унікальний заклик, який кожен отримує в цьому житті! Оскільки Всесвітній день молоді в Панамі наближається, я запрошую підготуватися до нашого зібрання з радістю та ентузіазмом тих, хто бажає взяти участь у такій чудовій пригоді. СДМ – для сміливих! Не для молодих людей, які шукають тільки затишку, і тих, хто відступає, коли виникають труднощі. Ви приймаєте виклик?
З Ватикану, 11 лютого 2018 року
VI неділя звичайного часу
Меморіал Пресвятої Богородиці в Люрді
Франциск
Переклад: ДивенСвіт
Фото: republicworld
