Добігає кінця час моєї ранкової молитви. Я відкладаю молитовник. І все? Щойно я був з Богом, а, повернувшись до свого буденного життя, вже перестав з Ним бути? Абсурд і велика духовна загроза.
На жаль, часто ми маємо досить обмежене поняття молитви, зокрема і в змістовому, часовому та просторовому вимірах: молитва – це певні усталені тексти, які промовляються зранку і ввечері; час Літургії в церкві. І скільки це може тривати? Годину-дві? З двадцяти чотирьох? Для Бога, для Творця, для Найвищого Блага надто мало.
Добре, скаже хтось, продовжу час своєї молитви зранку і ввечері, вивчу нові псалми, більше читатиму Святе Письмо. Постанова – добра, але все одно відсоток часу для Бога залишається незначним.
Маємо зазвичай багато різних обовязків, які, як не крути, забирають часу значно більше. І так ревного християнина, який хоче бути вірним Богові, роздирали б сумніви, переживання, що він зневажає Творця своєю короткотривалою молитвою, щось відбирає від належної Йому пошани, якби апостол Павло не поклав край цьому такими словами: «І все, що б ви тільки говорили й робили, - все чиніть в імя Господа Ісуса, дякуючи Богові Отцеві через нього» (Кл 3,17).
Чинячи щось і говорячи в ім`я Господа Ісуса, ми робимо не що інше, як творимо молитву, яка до того ж виходить за межі усталених молитовних правил і органічно вливається в наші щоденні справи, чим освячує їх. Як відомо з Катехизму, молитва буває чотирьох видів: прослави, подяки, покаяння, прохання. Св. Ігнатій Лойола говорить ще про «contemplatio in actio» («молитву в дії»), коли все, що ми робимо протягом дня, жертвуємо Богові. І вона може містити в собі усі попередні види.
«Чи ви, отже, їсте, чи п`єте, чи щонебудь робите, усе робіть на славу Божу!» (1 Кр 10,31), – каже апостол. Навіть такі незначні справи, як прийом їжі та пиття, виявляється, можуть стати молитвою, молитвою прослави, якщо виважено до них підійти, робити їх з відповідним налаштуванням духа, дякуючи Богові Отцеві.
Що вже казати про наше служіння ближнім, виконання обов`язків по роботі, спілкування в сімейному колі чи з друзями… Все це можна перетворити на молитву і зробити заклик апостола Павла: «Моліться без перерви» (1 Сл 5,17) можливим для здійснення.
Головне, щоб у всьому цьому, що ми робимо протягом дня, ми справді зберігали память про Бога, прослава Якого має закладати фундамент усіх наших справ, якими буденними вони б не здавалися, плекали духа вдячності Йому і не допускали гріха. Тоді не дві, три, пять, а всі двадцять чотири години нашої доби будуть призначені для Творця.
Автор: Василь Калита
