Я недостатньо часу проводжу зі своїми дітьми… Я не встигаю стільки ж як інші мами… Я забула про свято моєї дитини в садочку чи в школі… Я не завжди вмію спокійно відреагувати на поведінку своїх дітей… Іншим мамам все вдається краще… Я — погана мама…
Вам це знайомо? Якщо ще досі цим переймаємося, то маємо поради, які визріли на реальному житті мамів, які змогли прийняти свою недосконалість і щасливо жити з цим усвідомленням.
Дискусія „Файно бути мамою“, яку в межах діяльності Соціальної ініціативи УГКЦ „Хтось не зробить“ організувала співпробітниця Патріаршої комісії у справах молоді УГКЦ Тетяна Новолодська, була нагодою переконатися: мамою бути — файно. Запрошені гості, кожна з яких успішна в тій чи іншій сфері, — дружина міського голови Львова Катерина Кіт, Delivery Manager компанії Remit Лілія Ступницька, бізнес-тренер, консультант управління, коуч, бізнес-фасилітатор Ольга Садоха — поділилися власним досвідом виховання дітей. Модерувала зустріч багатодітна мама, редактор медіа-хабу „Твоє місто“ Світлана Жабюк.
Не вимагаю від себе більше, ніж можу
Катерина Кіт виховує п’ятеро синів. Каже, що не знає, що таке бути успішною, бо за власними критеріями не вважає себе такою. Хоча переконана: завдяки своїм дітям — щаслива.
— Мене часто з’їдають страхи, переживання, я розумію, що нічого не встигаю. Та Бог дав так, щоб зуміла сприйняти себе такою, як є. Зрештою, материнство і є шляхом, який врешті вчить нас спокійніше сприймати все як є. Хоча почуття провини мене супроводжує постійно. Бо не вмію чогось дітей навчити, не вдається раціонально зорганізувати свій час і ще багато-багато іншого. Був момент, коли просто морально виснажилася. Та саме тоді, як подумала: Господи, я — недосконала, — зуміла це прийняти. Зрозуміла, що не намагаючись досягти певних вершин, не вимагаючи від себе більше, ніж можу зробити, буду спокійніша і добріша до дітей.
Всього й так не встигну
Ольга Садоха давно зрозуміла істину — всього встигнути неможливо. А також і те, що кожна мама мусить пережити власні страхи. Хто б що не говорив, який досвід не був би — переживання будуть і в кожного свої.
— Мої діти вже дорослі: донці — 21 рік, вона вже теж мама, а синові — 19. Та колись я теж намагалася все встигати і бути ідеальною мамою. Зараз можу порадити: доки діти малі — віддайтесь процесу. Перестаньте наплановувати свій день. Бо ввечері докорятимете собі, що нічого не вдалося. Хоча це неправда. Бо насправді вдається багато всього. Достатньо не більше двох-трьох важливих справ вдень.
Навчіться делегувати різні справи іншим. Це дуже корисно, хоча не так просто. Але не чекайте мовчки, доки хтось здогадається. Бо ваші близькі, як і ви, не вміють читати думки. Дайте людям змогу допомогти вам — перестаньте доводити, що ви супер-мама. Робіть так, як вам вдається і матимете душевний спокій.
Щодо докорів сумління, то й це пекло я пройшла. Працюючи на роботі, яка мені дуже подобалася, входила в цей процес настільки, що за півдня могла й не згадати про дітей. Потім собі за це докоряла. Та підтримка дітей, їхнє вміння розуміти понад свій вік, дали усвідомлення, що насправді все добре. Бо не має значення, скільки часу проводите разом, а важлива ефективність. Можна бути разом цілодобово і з цього буде мало користі, а можна годину-дві вдень якісно провести і це буде важливіше.
Також вмійте слухати. Бувало, що на роботі за день я проводила по 15 співбесід. Ввечері, приходячи додому, я вже навіть не мала бажання розмовляти, тому ставала мити посуд, хоча й була посудомийка. Тоді до кухні приходили мої двоє дітей і розказували, в кого що відбулося за день. а я мовчки слухала. Коли вони йшли спати я, хоча не маю музичного слуху, співала їм. Вони досі згадують і кажуть, як це було гарно. Тобто нема різниці, як ви співаєте, вашим дітям це підійде.
Зате зараз, коли мені треба поговорити чи порадитися, мої діти теж для мене знаходять час. Тож, що б ви не говорили словами, ваші діти робитимуть те, що робите ви. Хочете навчити добрих речей — робіть це!
Переконана і в тому, що діти мають бачити, що ви багато працюєте. Тобто розуміти, що нічого „з неба не падає“.
І ще дуже важливо — не забувати про власні потреби. Я пройшла кризу сорокалітніх. Діти виросли і вже не потребували стільки моєї уваги. А я в той момент зрозуміла, що вже не знаю, чого хочу, що люблю, бо для мене завжди діти були в пріоритеті. Потратила цілий рік, щоб заново знайти себе. А тоді почала власний бізнес, у якому зараз мої діти мені теж допомагають.
Я – егоїстка і кар’єристка, яка прагне досконалості
Лілія Ступницька каже, що вона — кар’єристка і егоїстка. У всьому, що робить прагне досягти ідеалу. Та попри це, зараз переконана, що може вести рубрику „погана мама“.
— В мене була картинка ідеальної дружини, ідеальної мами, ідеальної кар’єри. Щоб усе це втілити потрібно було прожити мінімум три життя. Спершу я й справді намагалася досягти ідеалу в усьому. Перечитала безліч книг, статей про те, як правильно виносити, народити, виховати дитину. Дійшло до того, що спала по чотири години а добу, чи й взагалі не спала. Серйозно досліджувала варіанти як спати сеансами по півгодини, щоб бути продуктивнішою. Доки в певний момент не почалися проблеми зі здоров’ям. І тоді я зрозуміла, що через якусь картинку світу, яку нав’язало телебачення, ЗМІ можу втратити все, що маю. Тоді для себе постановила три банальні правила:
— мені ніхто нічого не винен;
— я нікому нічого не винна;
— все має свою ціну.
Я планую свій день. І, звичайно, далеко не все встигаю. Те, що за мене може зробити хтось інший, віддаю із задоволенням.
У нашій сім’ї ми виробили для себе маленькі ритуали. Найперше, коли приходжу додому, то маємо обнімання. Навіть якщо в той час телефон розривається. Другий обов’язковий ритуал — слухати один одного
Також для себе вивела принцип: різні кліше, нав’язані в суспільстві, в садочку, в школі про те, якою повинна бути мама і те, якою я є і хочу бути — це різні речі.
Файно бути мамою, бо…
На завершення зустрічі Світла Жабюк запропонувала кожній гості продовжити фразу — файно бути мамою, бо…
— Маю неймовірну можливість — вчитися у свої дітей. І ці знання більші, ніж можуть дати будь-які університети. Коли роблю те, що люблю, то досягаю щастя. А щаслива мама — це щасливі діти, — відповіла Лілія Ступницька.
— Бо біля своїх дітей дуже багато навчилася. Особливо довіряти — собі, дітям, чужим людям, незважаючи ні на що, — поділилася думками Ольга Садоха.
— Бо це нагода любити, бути любленою і пізнавати себе, — додала Катерина Кіт.
Звичайно, від глядачів було дуже багато різних запитань, відповіді на які, врешті намагалися знайти всі разом — і спікерки, і всі присутні в залі мами. Ділилися власним досвідом, розповідали про свої шляхи подолання різних криз. Зустріч ще тривалий час продовжувалася навіть після її офіційного завершення. Бо „Файно бути мамою“ довела: нема ідеальних мамів та кожна прагне досконалості.
Наталія ПАВЛИШИН
