З гордістю заявляю: я магістр права! І підписуюсь під кожним словом. Адже шестирічний досвід навчання у навчальному ВУЗі дає про себе «знати». Я не є власницею червоного диплому. Ба більше, ніколи не хотіла його мати. Оскільки, розуміла, що велику кількість (вільного) часу потрібно буде витрати на написання рефератів, конспектів та інших (не) потрібних речей. Вибачте мене, усі, хто завзято боровся, щоб отримати омріяний диплом. Не важливо який.
Отож, інструкція для тих, хто не хоче намарно витрати 4 або ж 6 років за студентською партою;
Для тих, хто впевнений у своїх силах;
Для тих, чиї мрії не поміщаються у формат реферату
ХОДИ НА СПІВБЕСІДИ
Для мене це був справжній челендж. Пам‘ятаю свою першу співбесіду: вона була жахлива. Я не могла зв‘язати двох слів до купи, на запитання «ким я себе бачу через 5 років?» ледь не проковтнула язик! Тоді я вирішила, ходити на співбесіди. Такий собі азарт, і водночас – навчитись поводити себе так, щоб після першого речення роботодавець сказав: « Де Ви були раніше?». І це спрацювало. Вже після 5 співбесіди, я могла зацікавити розповіддю про себе, вільно володіла жестами, сміливо розповідала про свої мрії та плани. Що головне – не боялась озвучувати суму, яку я хочу отримувати за виконану роботу.
НАЛАГОДИ ЗВ‘ЯЗКИ
Найкраще що можна отримати під час навчання, (крім, знань, звісно ж) – безліч знайомств. Різносторонніх та багатогранних. Миттєвих та на все життя. Як їх шукати, запитаєте Ви?
Конференції, гуртки, студенські заходи, творчі осередки, та… екзамени Із свого досвіду скажу, що ще досі товаришую із викладачами, в яких здавала екзамени по талону. Тому, що я їх здавала чесно. Не одноразово, отримувала пропозицію , куди влаштуватись на роботу; допомагали із вибором теми наукової роботи, а також, ставали друзями
НЕ БІЙСЯ БУТИ ІНАКШИМ
Відкрию велику таємницю – можна вчитись, навіть на «відмінно», не заплативши хабар. Справді! Потрібно лише бажання вивчити, і здивувати одногрупників, викладача, і в першу чергу – себе!
Я була студенткою трьох ВУЗів, і успішно закінчила в них навчання. Я принципово не «купляла оцінки», бо не «гналась» за ідеальною відзнакою та примарними знаннями. Я була ІНАКШОЮ. Мене часто не розуміли одногрупники, запитуючи: «ти що не платила, а реально вивчила?». Мені аж око сіпається від таких запитань. В деяких студентів я викликала повагу, в інших – невдоволеність. Але я ніколи не хотіла впасти в очах викладача, знаючи, що моя оцінка вже «куплена».
БУДЬ ЧЕСНИМ З СОБОЮ
Здогадуєтесь про що буде йти мова? В стилі: залиш все, і відправляйся в навколосвітню подорож. Не зовсім. Проте, доля азарту та ризику в цьому присутня. Перед тим, варто добре зважити всі «за» та «проти».
Зі мною на курсі навчались прекрасні та талановиті танцівники, перекладачі та моделі. Нагадаю, усі вони навчались на юридичному факультеті. Чому?! Незрозуміло, навіть для них самих
Чи стануть вони в майбутньому нотаріусом/адвокатом чи суддею? Можливо. Чи будуть вони щасливі, якщо в душі «помирає» нереалізоний хореограф … ?
Варто йти за покликом свого серця і не звертати увагу на престиж професії чи її високооплачуваність. Майбутня професія має надихати!
ХОБІ ТЕЖ МОЖЕ ПРИНОСИТИ ГРОШІ
В студенські роки я відвідувала безліч курсів, тренінгів та воркшопів. Одним словом, як це не назви, завдяки цьому я стала аніматором. І протягом літа я проводила від 5-10 дитячих таборів. Нові знання, досвід, люди та неймовірні відчуття. За кілька років праці фрілансером, я зрозуміла, що хобі може приносити не лише задоволення, а й прибуток. А все тому, що я це починала робити не заради збагачення кишені. Тому, що так було добре. І я починала діяти за принципом: роби те, що любиш.
Вийшла непогана ода тому, що не зветься навчання. Бо ж не лекціями єдиними.
Студенські роки – незабутні. Вони спонукають до активних дій, які потім не повторяться; провокують до нових звершень, правильних чи не зовсім, – обирати лише Вам!
Вивчайте мови, подорожуйте, витрачайте гроші на улюблені речі, долайте висоти, будьте ініціатором того, що зветься щастям!
Автор: Аліна Гамота
