Літургія – це слово, що в перекладі означає “спільна справа” і є служінням, в якому людина приходить служити Богові, а Бог дає себе людині в Пресвятій Євхаристії, служить людині.
Літургія – це основа і вершина християнського життя. Окрім Літургії, є ще інші богослужіння – вечірня, часи, але центром і вінцем є служіння Літургії, бо саме тут людина бере участь у Божій справі. Кожен, хто приймає Причастя, бере участь у Божому житті.
Є багато причин, чому людина має йти до храму. Це умова церковної заповіді: бути в неділю і свята. Ми не можемо творити жертву поза храмом, самостійно. Люди, які кажуть, що їм не треба ходити, не зовсім розуміють, у чому ж сенс Літургії, а саме в Ісусовій жертві, яка щоразу відбувається на Службі Божій.
Дуже багато залежить від священика, який вміє і може пояснити суть багатьох важливих речей, які відбуваються на Святій Літургії.
До прикладу, актуальною проблемою було прийняття Причастя стоячи чи навколішки. До останнього способу звикли люди літнього віку, однак насправді ніде немає чіткого регламентування такої дії. Однак ми чуємо заклик: “Премудрість прості” – тобто вільно і далі маємо заклик “приступіть”. Це жодним чином не прояв зневаги: ми не клякаємо, бо не є у стані гріха, а в благодаті прощення. Тому і приймаємо Євхаристію не клякаючи.
Всі ми приходимо на Літургію з якимось наміром. Якщо є намір молитися за здоров’я чи померлих, вірні приносять записані імена і священики моляться за них на Проскомидії – першій частині Служби Божої. Традиція перечитувати імена під час Літургії надалі не є виправдана, бо “люди хочуть почути свої імена”. Але саме тут криється проблема: люди приходять голодні і виходять голодні, бо не розуміють суті багатьох речей, які відбуваються.
Літургійна катехиза – це те, що зараз дуже потрібно: вірні мають знати, чому священик робить ту чи іншу дію. На Службі Божій священик уже молиться за усіх “православних християн”, тому нагромадження карток з іменами і їх кількаразове перечитування не є доцільним.
Кожна Літургія є молитвою за всіх і за все.
Важливо також бути у храмі дітям: якщо вони знають дорогу до школи і супермаркету, то мають знати дорогу і до храму. Зараз є так звані “дитячі” Літургії, під час яких священик проголошує адаптовану проповідь, діти можуть поводитись вільніше. Однак слід пам’ятати, що дитину слід привчати до відповідальності і, наприклад, перед Євхаристією прагнути зберегти годину посту.
Спізнення – це взагалі-то певна характеристика етикету людини. Коли ми маємо час вильоту або потяга – не хочемо спізнюватись. Так само не маємо спізнюватись На Літургію.
Підготувала Тетяна Трачук
за матеріалами ефіру Воскресіння. Живе радіо. У гостях: о. Володимир Стефанишин | Volodymyr Stefanyshyn, голова літургійної комісії ЛА УГКЦ, префект Львівської Духовної Семінарії Святого Духа (Рудно)
Коліноприклонення під час Св. Причастя є виявом живої віри і поклоніння перед Господом Богом. Не треба зводити коліноприклонення лише до покутничої практики