Ще з середини минулого століття не затихає галас навколо морально-релігійного аспекту татуювань. Біблійні цитати, які складно сприйняти однозначно, ще більше розпалювали розбіжності в поглядах протилежних сторін. Ми намагалися розібратися з усіма нюансами цієї делікатної теми та з`ясували, чи можливо дійти якогось правильного рішення.
Витончені візерунки, влучні вислови, цитати, дивакуваті зображення чудернацьких звірів і т.д. – не перелік об`єктів зі шкільної чернетки, а найзвичніші мотиви популярних татуювань. Разом із науковим прогресом, поглибленням демократизації суспільства, модою на брекети та каву у паперових стаканчиках епоха міленіалів принесла відродження (на цей раз із ще більшою інтенсивністю) натільного живопису. В той час, як у ХХ ст. татуювання сприймалося в першу чергу як засіб виділитися з натовпу, то зараз розуміння цього феномену змістилося в бік більш інтимного та особистісного трактування.
Проте в християнських поглядах на процес втручання у шкірну цілісність здавна існували розбіжності. Хоча загальнавідома цитата з Левиту «І не зробите на тілі своїм нарізу за душу померлого, і не зробите собі наколеного напису. Я – Господь!» (19:2), складно вважати її канонічною. Бо, по-перше, від виконання наказів зі Старого Завіту християни звільнені, а, по-друге, контекст цієї фрази докорінно відрізняється від сучасного трактування татуювань. Оскільки у цитаті йдеться про зображення мотивів як акт ідолопоклонства у класичному його розумінні, то вважати даний вислів однозначною забороною татуювань було б перекручуванням біблійних посилань.
Щоб сформулювати комплексу відповідь на це запитання, потрібно взяти до уваги ще ряд факторів.
«… Тату може насправді виступати виразником бажання людини втекти від реальності і заховатися у світ ефемерного, ілюзорного»
Потреба. Варто замислитися, чи не є радикальне бажання видозмінити зовнішність симптомом крайньої психологічної вразливості та нестійкості? У такому ж випадку нераціональне обгрунтування необхідності нанесення тату буде всього лише спробою втекти від реальності, проблем, плутанини; знайти підтримку та впевненість в ефемерному, ілюзорному. Наділення натільного живопису такими ознаками за згаданих обставин дійсно свідчитиме про навернення до першопочатків цього феномену. Тобто коли люди прагнуть татуювань, аби відшукати в них самоствердження, це граничить із гріхом ідолопоклонства та навіть наділення себе божественними ознаками.
У випадку, якщо бажання нанесення натільних зображень є патологією особистості, шукати спокою та впевненості потрібно у Бозі та Божих істинах, а не у трансформації тіла.
«За своєю подобою…» оскільки в Біблії відсутні однозначні та чіткі свідчення щодо заборони або дозволу на татуювання, чи існують інші вказівки, які допомагають зорієнтуватися у даній темі? Чи є ми вільні розпоряджатися нашим тілом у будь-який спосіб, як нам заманеться? Відомо, що людська плоть – витвір Божий. У 1-ому посланні до коринтян, вірш 19-20 йдеться: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої? Бо дорого куплені ви.» Біблія дає чітке розуміння: тіло є плодом праці самого Бога і не може бути деформованим чи видозміненим. На жаль, деякі люди так захопилися трасформацією своєї зовнішності, що уподібнилися виглядом до представників тваринного світу або навіть позаземного. Ми повинні запитати себе: до якої міри можемо втручатися в тіло — так, щоб не спотворити краси людських форм, даних нам самим Богом.
Підготувала: Ірина ЯКИМ
