Здавалось би, сучасна людина може пояснити абсолютно все. Вона знає, як миттєво передати повідомлення з одного кінця світу в інший, як обійтись декілька діб без сну, як полетіти в космос… Однак є речі, які людині так і не вдається пояснити. Серед них і гіпноз. Знаєте, що відбуваєтьс з людиною під час сеансу гіпнозу? Ось-ось. Здається, цього не знає ніхто…
З чим пов’язаний гіпноз?
Зв’язок гіпнозу (від грец. Hypnosis – сон) з древніми релігійними обрядами і східними містичними традиціями, що заглиблюють людину в стан трансу або змінений стан свідомості, простежувалася здавна. Історично елементи гіпнозу були невід’ємною частиною язичницьких релігійних обрядів і світових релігій, в тому числі ассиро-вавилонського екзорцизму, єгипетських гадань, іудейського містицизму, китайського даосизму, суфізму, індуїзму, синтоїзму, деяких форм буддизму.
Що каже Старий Завіт?
Біблія застерігає проти звернення до «ворожок» (nachash) і «чарівників» (chabar) (Второзаконня 18: 10-11). Однак про точність перекладу давньоєврейських термінів можна посперечатися. Браун, Драйвер і Бріггс відзначають, що давньоєврейську корінь chabar спочатку позначав «об’єднувати», «зв’язувати» або «заклинати», але іноді він вживався стосовно заклинання змій – практика, вельми схожа з гіпнозом (A Hebrew and English Lexicon of the Old Testament , p. 288). Співзвучний голосу гіпнотизера під час сеансу навіювання, давньоєврейську корінь nachash, який переведений в Синодальному тексті словом «ворожка», несе в собі сенс «говорити тихо і ласкаво; стосовно заклинання змій, можливо, видавати тихі і ніжні звуки» (William Wilson, Wilson’s Old Testament Word Studies, p. 74).
Важко сказати, чи має слово «ворожба» пряме відношення до гіпнозу, оскільки докази цього носять непрямий характер. У Біблії, однак, є маса ясних застережень від будь-яких окультних занять (Левіт 19:26, 31; 2-я Царств 21: 6; Ісайя 47: 9-13; Дії 8: 9-11). Це забороняє на участьхристиянаспектах гіпнозу, які безпосередньо пов’язані з окультизмом (спіритизмом, викликанням духів, подорожами в минулі життя, ворожіннями і т.п.). Але що можна сказати з приводу нерелігійного використання гіпнозу, наприклад, в медицині або психології? Джош МакДауелл і Джон Стюарт допускають можливість медичного (наприклад, з метою анестезії) використання гіпнозу, але застерігають: «Лікар може використовувати гіпноз для розслідування злочинів; для того, щоб викликати спогади про викрадення пацієнта інопланетянами або його участю в сатаністських ритуальних жертвоприношень; для вивчення «живуть в ньому особистостей» або в цілях психотерапії. Все це несе в собі духовну небезпеку, тому що звільняє розум для неконтрольованих розумом фантазій» (The Occult, p. 113).
Ніхто не буде сперечатися з тим, що загіпнотизовані люди здатні приймати за істину все, що вселяє їм гіпнотизер. Вже одна ця обставина створює потенційну можливість для зловживань і обману. Деякі дослідники-християни йдуть ще далі і попереджають, що на загіпнотизованих людей може впливати не тільки голос гіпнотизера, але й інші голоси. Вони вважають, що в стані трансу людина більш схильний до демонічного впливу і навіть одержимості – особливо, якщо в минулому вона займалась окультизмом (Encyclopedia of New Age Beliefs, pp. 327-331).
Що ж думають духовні лідери?
Папа Венедикт XV 2 квітня 1917 р. проголошуючи, між іншим, заборону брати учать у спіритичних сеансах (комунікацію з духами), як активну так і пасивну, заодно заборонив і сполучення того з гіпнотизмом і без нього…
Але, задля справедливості, мусимо навести й інший факт. 24 лютого 1957 Папа Пій XII в промові «Три морально-релігійних питання, що стосуються знеболювання», назвав гіпноз допустимим з точки зору християнського віровчення, але тільки в тому випадку, коли він служить клінічній меті. У цій промові Папа Пій XII зауважує, що за допомогою наркотичних препаратів, а також гіпнозу порушується свідомість людини. Гіпноз, який Папа називає «психічним анальгетиком», за його словами, не представляє з моральної точки зору відмінностей від інших типів наркозу. Зокрема, Пій XII згадує про застосування гіпнозу для знеболювання пологів. Для іншого ж використання практика гіпнозу неприпустима.
А що ж каже наука?
Однією з найбільш тривожних особливостей гіпнозу є відсутність загальновизнаної теорії, що пояснює з точки зору фізіології чи психології, що насправді відбувається в мозку людини під впливом гіпнозу. «З точки зору психології гіпноз пояснювали як ефект рольової гри, примітивну обумовлену реакцію, особливу форму передачі або феномен регресії. Всі ці теорії, як і раніше вивчаються, і жодну з них на даний момент не можна виключити» («Hypnosis », Baker Encyclopedia of Psychology, p. 545).
І, до речі, відомий у науці психології З. Фрейд, що особисто займався в минулому гіпнозом, писав наступне: “Ця діяльність нагадує магію, заклинання і всілякі чари!”
«Навіть прихильники гіпнозу попереджають про можливість його неправильного і неетичного використання. Ці міркування в поєднанні з відсутністю доказової і нейтральної, нерелігійної теорії гіпнозу говорять про потенційну його небезпеку. Таким чином, гіпноз не можна рекомендувати не тільки християнам, а й будь-кому» – каже отець Олег Здреник, парох села Вільшаник Самбірського деканату.
Підготувала Марія Оринчак
